Безцінний урок від чоловіка. Я спершу його не зрозуміла і надула губи

Тільки через деякий час усвідомила, наскільки він мав рацію.

Ми одружилися далеко не юними: йому виповнилося 42 роки, мені – 36 років. Обидва вибилися, реалізовані і маємо на все свою точку зору.

Перший час перебували в ейфорії, а потім непомітно, надто захопившись новим статусом і облаштуванням сімейного гніздечка, я стала робити одну дурницю за іншою …

Закинула степ-аеробіку і курси англійської мови на користь випічки малинових кексів і чищення килимів. Дзвонила йому на роботу і цікавилася продажем сегментних кульових кранів серії Flow-Tek S-19.

Шила клаптеві покривала, збирала на службу «тормозки» і прасувала простирадла з двох сторін. Вирізала фетрових зайців і закатувала лечо.

Освоїла декупаж і соління скумбрії. Схудла, посіріла, намагаючись стати ідеальною господинею, і загнала себе в стан жертви.

Той день пам’ятаю, як зараз. Настала перша субота листопада, почався дощ, і на кухні з самого ранку горіло світло.

Він пив молоко і з роздратуванням спостерігав, як нарізаю сир, холодну телятину і помідори. Тричі повторив, що буде тільки молоко і ніяких сендвічів. Я бідкалася і мила обробну дошку. Нарешті не витримав:

– Послухай, мені не потрібно служити, подавати обіди з п’яти страв, стерилізувати чашки і унітаз. Ми не раби один одному, і я не все твоє життя, а всього лише частина. Завдяки щасливому випадку ми зустрілися, закохалися і знайшли спільний знаменник.

Крапку стикування. Місце, в якому добре вдвох. Все інше – це особисте. Так що не намагайся в мене врости і не став мої інтереси в основі. Не потрібно бути кращим або гіршим, просто залишайся собою. Тієї, яку полюбив. Легкою, повною запалу і драйву. А ти зараз розчиняєшся в мені і йдеш в тінь.

Він жбурнув склянку в раковину і відправився в спортзал. Я залишилася посеред розкиданої кухні, намагаючись перетравити сказане.

Зусиллям волі проковтнула набігли сльози, викинула листкове тісто, залишила в спокої сотейники і запхнула в валізи декоративні подушки. Вмилася, зателефонувала вчительці англійської та відкрила файл з незакінченою розповіддю.

З тих пір я не господиня, не майстриня і не менеджер з продажу кульових кранів. Не служу, не намагаюся догодити і нічого не доводжу. З тих пір я – просто я.

Автор:  Ірина Говоруха