Через роботу на дачі тещі подав на розлучення. Я не раб

Spread the love

Мене звати Ігор і мені 36 років. Була дружина. Робота забирає у мене багато часу, а дружина розвивала свій невеликий бізнес. Разом ми прожили 5 років, але останнім часом відносини між нами стали досить напруженими.

Ми весь час намагалися згладити всі гострі моменти, що відбувалися між нами, але все ж всьому приходить кінець, а в кінці роль зіграли збіглися обставини, які тільки погіршили все. Розповідаю.

Ми з дружиною вирішили відпочити від роботи два тижні. Спочатку думали полетіти до Туреччини, але знайомі відрадили нас від цієї затії. Ми розгубилися і не знали що робити: поїхати в Одесу або провести відпустку вдома. Насправді нас якось не тягнуло їхати далеко від дому. Саме тоді все відбулося – мама дружини запросила погостювати нас у неї:

«Чого вам в місті сидіти? Приїжджайте до мене на дачу, позасмагати, а будинок великий, так що місця всім вистачить! »

Мені ця ідея сподобалася і на наступний день ми вже приїхали. Теща, Наталія Степанівна, займається господарством, у неї 10 соток землі. Може для когось це небагато, але якщо врахувати, що у неї все компактно і обачливо посаджено, то здається, що ділянка велика. А коли ми побачили скільки виросло бур’янів, то зрозуміли, що ці грядки давно не ніким не оброблялися.

Проте в перший день нас зустріли добре: нагодували обідами, дали сходити в душ з дороги, ми переодяглися. А ввечері нас чекав шашлик на березі річки. У мене створювалася ілюзорна картина відпочинку, але тривожний перший дзвіночок ще був на річці.

Наталія Степанівна дуже обережно запитала:

«Ви завтра зможете допомогти мені з городом?»

Дружина відразу ж дала свою згоду, сказавши, що тут нема чого навіть обговорювати. Я ж вважав за краще промовчати, але не через те, що мені ліньки допомагати або я відношуся до білоручок, ні, не через це. Просто потрібно знати мою тещу і як вона спілкується, яка заманює потихеньку, а після тебе не відпустить, поки всі сили з тебе не вичавить.

Так і сталося: лягли ми спати близько другої ночі, а вже о сьомій ранку, в мій третій день відпустки, мене будили зі словами:

«Пора вставати, вранці потрібно траву косити!»

У підсумку з сьомої ранку і до шостої вечора ми орали на городі. Тільки робили одне, як з’являлася інша справа. Ми пололи, косили, садили, поливали і пересаджували. Лише відпочили під час обіду. І то розслабитися не вийшло, все як в армії, 15 хвилин на їжу, після помити посуд і знову за справу.

Вистачило мене на п’ять днів. Я і до цього говорив, що вже досить «засмаг» і хочу просто відпочити від такої засмаги або поїхати в місто. Але тоді дружина намагалася маніпулювати мною, а мені це дуже сильно не подобається. У підсумку ми дуже сильно посварилися перед від’їздом, все вийшло дуже емоційно. Я поїхав, а наступного ранку пішов в ЗАГС.

Через деякий час нас розвели. Думаю, що це сталося б у будь-якому випадку, якась інша ситуація могла б це спровокувати. Але все ж той город, ті бур’яни я ніколи не забуду!