Чому не варто самовіддано допомагати сусідам

Після весілля ми вирішили жити з мамою чоловіка, бо вона одна живе в трикімнатній квартирі, а нам знімати окреме житло досить затратно. А так ми і свекрухи допомагаємо, і на свою квартиру гроші відкладаємо.

І ось через рік в сусідній квартирі оселилася молода пара. Ми з ними були одного віку, тому швидко потоваришували і почали спілкуватися. Сусідські чаювання переросли в справжню дружбу і ми навіть почали разом відзначати свята.

Так вийшло, що ми з Катею навіть завагітніли в один період, тому діти були одного віку. Не дивно, що вони теж почали дружити. Час минав, коли їх молодшому синові виповнилося 5 років, Катя вирішила поїхати закордон, щоб заробити гроші на ремонт їх старенькій квартири.

У Саші хоч і була хороша робота, але відкладати у них не виходило. Катя вирішила знайти роботу в іншій країні, адже в місті не могла влаштуватися на щось підходяще. Так вона і залишила чоловіка з двома дітьми.

Ми, як друзі, не могли залишити сусідів в біді, тому допомагали з дітьми, розуміючи, що Саша сам просто не впорається. Вони проводили весь час у нас – їли, спали і часом залишалися на всі вихідні.

Коли Катя обжилася в Італії, почала висилати гроші. Тоді Саша на всю був зайнятий ремонтом і діти пару тижнів жили у нас. Чоловік мій теж осторонь не залишився, допомагав Саші з ремонтом, адже вже мав досвід з цим. Це увійшло в норму, що діти у нас, а Вітя допомагає з ремонтом в сусідній квартирі.

Так минуло 5 років, Катя хоч і часто приїжджає додому, але надовго тут не залишається. Завжди говорить, що ще трохи накопичать і тоді вона повернеться додому, але цього так і не відбувалося. За ці роки ми з сусідами стали буквально однією сім’єю. Але виявилося, що я помилялася.

Нещодавно свекруха сильно захворіла і її поклали в лікарню. Грошей у нас було небагато, тільки купили машину. Тому потрібно було терміново шукати кошти. Ми вирішили звернутися до улюблених сусідів по допомогу, і я подзвонила Каті з проханням дати гроші в борг.

Відповідь Каті мене ошелешив. Крім того, що вона сказала, що зараз грошей немає і стала перераховувати якісь свої витрати, так ще й заявила, щоб я так не переживала за свекруха. Мовляв, це ж все одно чужа людина і нехай чоловік сам розбирається зі своєю матір’ю.

Мені стало так гидко. У сенсі чужа людина? Саме моя свекруха сиділа з її дітьми і буквально виростила їх, поки Катя моталася по закордонах. Діти навіть її бабусею називають, про що мова! Мені здається, Валентина Іванівна стала рідніша матері для них, а вона називає її чужою людиною …

Навіть грошей в борг пошкодувала … А хоча зовсім недавно Саша говорив про те, що вони планують другу квартиру купувати, значить гроші точно є. Ми ж не назавжди просили, а до зарплати …

Я, звичайно, чужі гроші не рахую, але стало шалено прикро. Все для людей робиш, завжди допомагаєш, дітей їх буквально виховуєш, а коли самому потрібна допомога, виявляється, що немає у тебе друзів зовсім.

Що думаєте?