Чому заплакала бабуся, коли вийшла з магазину

Нещодавно ходила за продуктами в супермаркет неподалік від будинку, а біля м’ясного відділу побачила бабусю. На вигляд їй було точно за 70, оскільки вона була дуже маленькою і
худою.

Старенька запитала продавщицю, як скоро привезуть курячу шкіру, а то на вітрині її немає. У відповідь вона почула, що для собак можна купити свіжі кістки, але бабуся дуже тихо сказала, що це вона для себе бере. При цьому у неї була така інтонація, як ніби вона вибачається за це.

Ми з продавщицею переглянулися, пару секунд була німа сцена, а потім вона віддала трохи
фаршу, взяла кілограмову пачку сардельок і сказала, що зараз сходить зі старенькою на касу, щоб заплатити за ці продукти.

У мене від цього сльози на очі навернулися, адже я відразу ж згадала свою бабусю, яка живе в селі на копійчану пенсію. Їй-то діти з онуками допомагають, а цій доводиться виживати самій.

Тоді я схопила візок, швидко наповнила її всілякими продуктами і побігла на касу. До щастя, бабусю я застала. Зрозуміло, я за все заплатила і віддала покупки їй, а вона просто розревілася, як дитина.

Я запропонувала підвезти її додому. По дорозі вона розповіла, що сина і чоловіка вже поховала, живе одна. Пенсія у неї всього 1,5 тисячі, з яких потрібно платити за комуналку і
відкладати синові на пам’ятник, тому сама вона ось так і перебивається чим може.

Мені стало дуже шкода Раїсу Федорівну, тому я вирішила хоча б раз на місяць привозити до неї додому пакети з їжею.