Чи повинна дочка жервувати собою заради стареньких батьків? Історія з сумним кінцем

У класного керівника моєї дочки була старенька мама. Вона ще чудово ходила і обслуговувала себе, проте з’явилася у неї звичка дзвонити по ночах і рано вранці: «донечко, прийди я погано себе почуваю».

Так дочці доводилося приходити о 2 годині, о 7 годині і зранку. А на восьму йти на роботу.

І тут сам Всесвіт вже стала робити натяки, що пора вже і зупинитися.

Першим натяком було падіння, в результаті якого дочка зламала руку. Лише через півроку – перелом ноги. З жовтня вона вийшла в школу, а на зимові канікули мама знову стала просити прибігти до неї і допомогти, і знову вночі.

В результаті у дочки двостороннє запалення легенів, ускладнення і смерть. Ось так померла прекрасна і добра людина, яка після канікул не повернулася в школу. Весь її клас разом з моєю донькою оплакували її смерть дуже довго.

Зі смерті першої дочки не встигло пройти і 40 днів, як мама стала дзвонити другій доньці і просити приїхати під приводом, що їй погано. Але інша дочка сказала, що не приїде, а мама давай плакати і скандалити: «Не любиш ти мене, не дорожиш, ось я візьму і помру».

У відповідь дочка візьми та ляпни: «Сестра весь час приходила до тебе, ось уже мертва. А я не хочу вмирати через тебе. Вранці мені на роботу, а після роботи приїду до тебе. Ти можеш собі, і сама викликати швидку! Раз мені можеш подзвонити, то і туди подзвониш »

З тих пір пройшло 15 років і мама досі жива! Не померла без нічних приїздів! Висновки можете робити самі.

Кому здається це неправильним, вони просто не розуміють і ніколи не доглядали добу безперервно за літніми людьми з деменцією. Вони вважають, що родичі здають в будинку для людей похилого віку нормальних людей, які тверезо мислять і можуть себе обслуговувати.

Коли здають старих в пансіонат, тим більше платний, то тут справа в власне виживання, щоб раніше не померти 90-річної бабусі. До того ж, людина не може 24/7 доглядати за літньою людиною, адже у нього є робота і сім’я, а доглядальниці самі розумієте скільки коштують. Однак суспільство у нас вміє лише засуджувати, не замислюючись над багатьма речами.

У наших людей менталітет такий, що страждати повинні всі. Краще нехай людина помре, ніж здасть бабусю або дідуся в пансіонат з цілодобовим доглядом.