Хочуть вони онуків! А мене без спадщини залишили

Мені зараз 35 років. Грошей у мене не особливо, тому про квартири, машини і т.д. – я навіть не мрію. Практично весь свій заробіток йде на оплату орендованого житла, їжу і зустрічі з друзями, які особливо рідкісні.

Що ж стосується хлопців, то саме тому на мене особливої ​​уваги ніхто не звертає. Всі намагаються знайти таку, щоб хоч щось було для початку. Ось і вік у мене досить пізній. А у мене ні кар’єри, ні дітей, ні грошей.

Так вийшло, що і грошей на ВНЗ у мене не було. Батьки не допомогли, ось я ні з чим і залишилася. Перебиваюся з роботу на роботу, з квартири на квартиру.

Мені бабуся казала, що відпише мені свої квадратні метри. Я дуже на це сподівалася. А ось батькам було плювати, і вони просто продали нерухомість від бабусі. При цьому вони дивуються чому мене бісить, коли вони починають тему про онуків і сім’ю.

Ні про яку допомогу з боку батьків я не розраховую.

Вони ж мені дорікають, що мені давно пора заміж і життя моє минає марно. А навіщо мені дитина, якщо я сама не можу, часом, себе утримувати?

Я їм розповідала, як мені могла допомогти квартира від бабусі. На це вони ображалися і говорили, що я невдячна і навіть не ціную того, що вони зробили для мене. Насправді, мене просто кинули і не дали нічого, а тепер ще й вимоги якісь виставляють. Дивлюся на своїх знайомих – у них все по-іншому. Батьки їм допомагають.

Коротше, я вже змирилася, що все життя проживу одна.

Так, це проблема, але таке у мене життя. Хто ж захоче брати заміж жінку, у якої взагалі нічого немає …