Років шість тому працював на весіллі. Ближче до кінця банкету до нареченої підходить свекруха і каже:

– У тебе там складно зачіска розбирається?

– Не знаю а що? – здивувалася наречена.

– Ти мені покажи, звідки шпильки витягнути, і підемо фату знімати.

– В сенсі?

– Традиція така. Я розплітаючи тобі зачіску, зніму фату і пов’яжу хустку в знак того, що приймаю тебе в наш рід.

Наречена такого повороту подій не очікувала, але відмовлятися було марно. Тим більше що до суперечки підключився наречений – мовляв, ти сім’ю нашу образити хочеш.

Коли дівчина все-таки погодилася, з’ясувалася пікантна деталь – спеціальну красиву хустку для цього обряду забули вдома, але «нічого страшного, тітка Свєта позичила свій шарфик.

«Шарфик» виявився натуральним теплим шарфом з закосом під Берберрі.

Уявіть – наречена в елегантній сукні з мереживним верхом. А на голові – об’ємистий картатий тюрбан. А тепер уявіть її погляд і вираз обличчя …

Зате мама нареченого була явно задоволена. Прийняла «донечку» в сім’ю.

Особисто на мій погляд весілля – не той час і місце, щоб показувати, хто в домі господар, щоб принижувати. У тому числі ось такими способами. До чого хорошого це може привести?