Маленька дівчинка, а вже доросліша багатьох
Днями Насті виповнилося 13 років. З одного боку, вона ще маленька дитина, з іншого – за своє коротке життя їй довелося пройти стільки випробувань, що жодному дорослому не снилося. Скільки всього їй довелося пережити, які серйозні рішення приймати … Нам би з вами цього вистачило не на одне життя.
Незважаючи на свій юний вік Настя винесла всі негаразди. Тільки з кожним днем ставала все похмурішою, люди, які знали її, перестали помічати усмішку на її обличчі. Дівчинка дорослішала не по роках …
День народження Настя вирішила не відзначати, оскільки її мама перебувала в дуже важкому стані в лікарні. Які тут веселощі, коли єдина у всьому світі рідна людина знаходиться на межі життя і смерті. Лікарі, самі собою, роблять все необхідне, а медсестри невпинно чергують біля неї, але від цього, поки мамі легше не стає.
Настя прекрасно розуміла, що якщо мами не стане, то вона залишиться зовсім одна, але цей факт не настільки сильно лякав її, як те, що вона ніколи більше не почує мамин голос.
Дівчинка в черговий раз прийшла в лікарню. Мамин лікуючий лікар написав список ліків, частину з них можна було отримати безкоштовно, інші – коштували великих грошей, яких у Насті не було. Мало того, їх ще й не було в аптеках провінційного міста, за ними довелося б їхати в обласний центр.
Настя зрозуміла, що нічого поки не зробить з ліками, тому пішла шукати підробіток. Насамперед вона звернулася в овочевий кіоск, де працювала мамина знайома тьотя Свєта.
– Добридень. А вам випадково допомога не потрібна?
– Настя, ти роботу шукаєш? Я нікого не наймаю, мене саму найняли, та й немає тут ніде роботи …
Дівчинка пішла до дядька Ігора, який займався ремонтом взуття, але й там отримала відмову. У відчаї вона сходила на товарну з.-д. -станцію, на якій працювало півміста і просила у бригадира вантажників взяти її на роботу, але там тільки посміялися.
Вона повернулася додому і розплакалася. За кілька хвилин вона згадала всі події свого короткого життя. У ньому не було нічого світлого і радісного, за останні 5 років дівчинка втратила батька, бабусю з дідусем і молодшу сестричку, а тепер ще й мама в лікарні.
Вона безглуздо дивилася у вікно, як раптом побачила маму. Вона стояла босоніж на засніженій землі, загорнувшись у халат і махала дівчинці рукою. Настя кулею вибігла на вулицю, але там уже нікого не було.
Настя зрозуміла, що з мамою щось сталося. Вона побігла до лікарні і почала тарабанити у двері. Години для відвідувань давно закінчилися, але її іноді пускали, щоб побути з мамою. Санітарка відкрила двері і не встигла слова сказати, як худенька дівчинка прошмигнула повз неї і піднялася на другий поверх.
Настя підбігла до палати, де лежала мама, і побачила чергового лікаря.
– Дівчинка, не ходи туди, – сказав він, але не зміг зупинити її.
Настя через секунду була в палаті і стояла, дивлячись на тіло матері, накрите простирадлом. У якийсь момент вона стягнула простирадло і кинулася до мами. Дівчинка поклала голову на її груди і голосно заплакала.
Лікар стояв ззаду і побачив, як рука жінки сіпнулася, потім ще раз. Через кілька секунд вона слабо погладжувала дівчинку по голові.
Це неможливо, – прошепотів лікар, – просто не може цього бути.