У моєї подружки народилися близнюки. Дуже красиві і тямущі хлопці Гриша і Петя. Ось тільки проблемка одна є у Петра – він до цих пір не говорить. Хлопцям вже три з половиною роки. Гриша захлинаючись розповідає історії і вірші, а братик його лише мукає і жестикулює.

З боку це виглядає м’яко кажучи дивно і цілком логічно можна запідозрити у Петі якесь відхилення. Але, насправді, проблема хлопчика через родову травму. Подруга моя не чекає біля моря погоди і регулярно возить Петю до лікарів. Ті лише руками розводять і обіцяють, що все повинно налагодитися.

Ця історія сталася зовсім недавно. Бабуся і дідусь Гриші і Петі розміняли свою квартиру і переїхали в новий район. Як тільки облаштувалися, взяли до себе на тиждень онуків, а дочку з чоловіком відправили на відпочинок в теплі краї.

Віталій Семенович вийшов у двір з Петром погуляти в пісочниці. Гриша поки був удома і займався з бабусею –  його вже намагалася вчити читати. Як тільки Петя підійшов в пісочницю і почав намагатися подружитися з хлопчиком, на нього налетіла його матуся.

– Так що це таке? Чого ви привели неповноцінну дитину грати зі здоровими дітьми? Він же ненормальний! – і почала кричати в такому ж дусі. Дідусь прям сторопів від такого хамства. А дамочка все не заспокоювалася. Вона вже почала доводити всім, що такі діти народжуються виключно у ненормальних батьків-алкашів і що викличе соціальну службу.

Петя хоч не говорив, але все розумів. Малюк розплакався від образи і паралельно ще й попісяв. Задоволена жінка почала ще голосніше кричати. Віталій Семенович махнув рукою, забрав онука від цієї психопатки і повів додому переодягатися.

Вдома Гриша почав проситися гуляти. Дідусь погодився і залишив Петю бабусі. До того ж, як раз повинен був прийти логопед для занять з хлопчиком.

Тільки дідусь з онуком знову спустилися до пісочниці, знову з’явилася жаліслива дамочка з новою порцією образ. І тут вже Гриша не витримав і голосно запитав:

– Дідусь, а що з цієї тіткою? Вона, напевно, хвора? Хіба можна так кричати і такими словами обзивати людей? Дай їй по голові палицею, нехай не буде такою дурною!

Жінка заткнулася на півслові. Решта дивилися на діда і онука з таким виглядом, ніби побачили восьме чудо світу на власні очі. А старий криво посміхнувся і сказав:

– Бачите, ми вже навчилися говорити! А тепер ваша черга – перш, ніж нести всякі помиї і лити їх на оточуючих, підіть додому і зрозумієте кожне слово! А до цього моменту краще не повертайтеся …

Більше ця жінка в тому дворі не гуляла …