Моя мама на старості років зібралася заміж, промінявши онуків на нового чоловіка. Навіщо їй це на старості?

Люди, які вирішують одружитися після 60, для мене загадка. Я не вірю в любов в такому віці. І чому не можна просто спілкуватися? Навіщо узаконювати стосунки в такому віці?

Мої батьки разом прожили 33 роки. Коли моєму батькові було 65 років, він помер. На той момент моєї матері було 61 рік. Ми підтримували її всім, чим могли, забрали жити до себе.

Ми з чоловіком живемо у великому будинку, у нас двоє дітей: син і дочка. Коли мама переїхала до нас, то почала допомагати мені з цим, прибиранням, пранням. Вона забирала дітей зі школи і водила на їх гуртки. Син займається карате, а дочка малюванням.

Чесно зізнаюся, що завдяки моїй мамі моє життя стало легше. Ми з чоловіком могли спокійно працювати і не переживати за наших дітей.

Мені здавалося, що мамі добре з нами. У мого чоловіка прекрасні з нею стосунки, вони не ворогують і не лаються. Жили ми мирно і тихо. Однак один раз мама заявила, що хоче сходити в місцевий клуб, де має відбутися вечір для одиноких людей.

Мені це було незрозуміло, адже вона не так давно поховала свого чоловіка і вже хоче ходити на побачення? Я цього не розуміла, але не сказала ні слова.

З заходу мама повернулася в чудовому настрої. Вона сказала, що їй дуже сподобалося спілкування з іншими людьми. У мене виникло відчуття, що ми з нею не спілкуємося. Однак на цьому не закінчилися її пригоди на цих вечорах для самотніх сердець.

Щосереди вона обов’язково їх відвідувала. Якраз в цей день у сина були заняття з карате, але тепер його не було кому туди водити. Тому мені доводилося йти з роботи на півгодини раніше, щоб він встиг на заняття.

Мені не подобалися її походи в цей клуб. Але мама регулярно щосереди продовжувала туди ходити. В результаті там вона познайомилася з чоловіком. Сказала, що він є її спорідненою душею. Але я не розумію, що це означає.

Мама стала з ним часто зустрічатися: гуляти по місту, в парку, ходити в кіно. Не розумію я людей, яким за 60, а вони на побачення бігають. Спочатку думала, що поспілкуються і все припиниться.

Однак один раз мама сказала, що хоче зі мною серйозно про щось поговорити. У підсумку вона запитала якою буде моя реакція, якщо вона вийде заміж. Я була в шоці. Як заміж? У неї ж помер чоловік? У неї є сім’я: ми й онуки. А взагалі в такому віці можна розписуватися в РАГСі?

Мої слова чомусь образили її. Вона просто мовчки зібрала речі і пішла. Навіть не подзвонила, а я теж не стала цього робити.

Ми місяць не спілкувалися. Вся ситуація мене сильно злила, а вона не хотіла робити перший крок. Залишила мене з двома дітьми, знаючи, що робота не дозволяє мені займатися домашніми справами. Про гуртки сина і дочки я навіть говорити не хочу.

Подзвонила мама тиждень тому і повідомила, що вийшла заміж. Тільки я не знаю, чого вона від мене чекала? Що я її буду вітати? Я вважаю, що новим заміжжям, вона просто зрадила пам’ять про батька. Напевно, їй захотілося відчути себе знову молодою на старості років. Вона просто проміняла свою сім’ю на якогось мужика. Після такого я не хочу з нею підтримувати відносини.