Нахабна сусідка прийшла до нас вимагати коляску, бо вона побачила, як ми купуємо нову

Зовсім недавно у мене народилася дочка. Коляску я вибирала дуже довго. Я радилася з молодими матусями, читала відгуки в інтернеті і гуляла по різних магазинах. Всі мої старання дали результат – ми з чоловіком придбали коляску мрії.

Правда, ціна у неї була чималенька – 20 000 гривень, але чоловік схвалив мій вибір.

Так як в нашому будинку немає комори, всі коляски матусі лишають на першому поверсі під сходами. Я теж там залишала наш транспорт, щоб постійно не тягати важкість.

Через кілька місяців у моєї сестри теж повинна була народитися донечка. Так як вона знала, що я пильно вибирала коляску, попросила мене купити транспорт для її малятка. Мені було це в радість, тому я погодилася.

Увечері я знайшла модель коляски, яка підходила родичці за ціною і за характеристиками. Ми з чоловіком її купили і залишили у себе на балконі, бо сестра була ще в пологовому будинку. Коли вона виписалася – ми відразу привезли малечі транспорт.

Потім я прихворіла, тому тиждень ми з донькою сиділи вдома.

Після одужання я вирішила прогулятися, але під сходами не виявлено нашої коляски. Подзвонила чоловікові, він здивувався, порадив зателефонувати дільничному. Слава Богу, в нашому під’їзді і на вулиці були встановлені камери, тому злодія була знайти легко.

Після перегляду відеоматеріалів я зрозуміла, що вкрала мою коляску сусідка. Вона навіть ходила з нею прогулянку, і ніхто нічого не запідозрив!

Разом з дільничним ми вирушили до неї додому. Ніхто нам двері не відчинив. На вихідні сусідка з чоловіком завжди їхала на дачу, вона була недалеко від нашого будинку. Вирішили ми з ним, що почекаємо до понеділка, а якщо не з’явиться наша злочинниця – будемо шукати в іншому місці.

У понеділок вранці відбулася фатальна зустріч. Вона вигулювала свою дитину в моїй дорогій колясці. Я завжди дбайливо ставилася до неї, на відміну від сусідки – транспорт був весь вимазаний в багнюці і піску.

– Марина, чому ти взяла мою коляску? Чому вона така брудна?

– Захотіла і взяла. Ти і так зажралась. Ви купили собі нову, тому цю віддавайте мені. Я півроку на вживаній дешевій дитину катала. Звідки у тебе стільки грошей?

– Це для сестри коляска, та й взагалі – яке тобі діло? Я не дозволяла чіпати мої речі!

– Звичайно, для сестри. Забрехалась ти вже! Чому мені сестри такі коляски не купують? Коляску віддавати я не збираюся, моя вже на смітнику валяється. Купувати нову – грошей немає.

Вона розвернулася і пішла в невідомому напрямку. Я зателефонувала дільничному і про все розповіла. Потім я підійшла до нього і написала заяву про крадіжку. Сусідка так орала на мене, що весь під’їзд на вуха поставила. Коляску вона кинула біля ліфта, вимазавши її всім, чим тільки можна було.

Я навіть її не чіпала, потім прибиральниця забрала її на смітник. Ми купили нову коляску, простеньку, але зручну. Через тиждень я зустріла сусідку з коляскою, правда, відмити вона її не змогла, вже перестаралася з плямами.

Після цього інциденту я перестала залишати коляску на першому поверсі. Тепер тягаємо по сходах, але спимо спокійно.