Наш захисник дав пораду: “Віриш в ЗСУ? Молодець! Але цього, на жаль, недостатньо”

Говорила недавно зі своїм чоловіком, він зараз на передовій. Він в мене завжди оптиміст, але тут з перших його слів у трубці   я почула, що він дуже стурбований.

– Ліля, я тебе прошу, піди запишись на курси першої медичної допомоги і подружок своїх візьми. Скажи своєму братові, хай на права здасть і на механіці, обовʼязково на механіці!

Я не розуміла, для чого він мені це говорить? Але тут його, як то кажуть, прорвало:

– Ліля, ми закінчуємось, розумієш? Ти б знала скільки моїх побратимів вже не в строю… Те що наші люди в нас вірять, донатять, волонтерать  – це добре. Але скільки вміють надавати першу медичну допомогу? Скільки вміють на механічній коробці передач їздити? Тут вантажівки не на автоматі, повір мені.

Повір, я тебе не лякаю, просто треба бути всім готовими до всього… – сказав мені мій чоловік.

Я чоловіка послухалася і всім раджу прислухатися. Наші захисники втомлені, багатьох вже немає, на жаль. Комусь прийдеться їх міняти. Надіюсь мені ці нові навички ніколи не пригодяться. Але так, треба бути готовим до всього.