Не вірю в казки про безкоштовні квартири в СРСР, як це було можливо?
Питання про житло в СРСР стояло особливо гостро протягом десятиліть. Як отримати квартиру безкоштовно, люди часом навіть не замислювалися. Усі свої сили та час вони віддавали країні, сподіваючись на її подяку.
Влада дотримувалася думки, що міцне суспільство — це колективне суспільство у всіх сенсах цього слова. Життя в Радянському Союзі нагадувало великий мурашник, у якому спільно робилося буквально все, включаючи проживання. Пам’ятаєш основний слоган, яким називали родину? Осередок суспільства. Ось приблизно у таких осередках і змушені були жити люди у комунальних квартирах.
Війна принесла багато бід та руйнувань. Післявоєнна епоха прославилася не лише титанічною працею радянських людей, які відновлюють країну, а й комунальними квартирами, в яких мешкало по 15–20 осіб одразу.
Велика забудова окремими квартирами розпочалася лише 1953 року, коли до влади прийшов Микита Хрущов. Будинки зводили невисокими, до 5 поверхів. Квартири в них так і називали – хрущовки. Це були малогабаритні квартири площею не більше ніж 43 квадратні метри, але в них була окрема кухня на 4–6 квадратних метрів і навіть окремий санвузол для однієї родини. Здобути таку квартиру для молодої родини було справжнім щастям.
На зміну хрущовкам прийшли сталінки. Проект з їхнього будівництва розпочався у 80-ті роки минулого століття. Будинки стали вищими за 9, 10, 14 і навіть 16 поверхів. Стіни були товстіші, стелі вищі. У таких будинках з’явився ліфт. Та й самі квартири стали більшими. Двокімнатна квартира по своїй площі сягала 48 квадратних метрів. Щоправда, кухня залишалася не набагато більше – до 8 квадратів.
Як же люди отримували квартири? Існує думка, що квартири в Радянському Союзі давали безкоштовно. Це не зовсім так. Право стати на чергу на отримання квартири треба було ще заробити. Черга на квартиру могла рухатися упродовж 15 років. Посунутись у черзі можна було лише за блатом.
Насамперед у список на квартиру потрапляли передовики виробництва, ветерани війни та всілякі держслужбовці. Але, отримавши квартиру, людина не ставала її власником. Держава надавала право сім’ї проживати у квартирі. Продати чи обміняти таку квартиру було практично неможливо. Тільки після розпаду СРСР у людей з’явилася можливість приватизувати житлоплощу та передавати її у спадок своїм дітям та онукам.
У радянські часи дефіцитом було майже все, зокрема меблі, посуд, техніка, килими. Та й асортимент був, м’яко кажучи, не різноманітним, тому квартири на той час виглядали практично однаково.
Одним із показників достатку та благополуччя були килими на стіні . Говорять, що таким чином створювалася шумоізоляція, щоби сусіди не підслуховували. Як би там не було, килими висіли чи не на кожній стіні.
Вітальня, де збиралася вся родина і де приймали гостей, була обставлена найкраще. Біля найдовшої стіни ставилася стінка. Це було майже основне місце для зберігання речей. Причому зберігалося в такій стінці все: і одяг, посуд, і книги. Обов’язково в стінці були полички за склом, у яких виставлявся весь кришталь. Це особлива гордість сім’ї, адже дістати міг не кожен. Зате це було модно та престижно.
Ще одним головним атрибутом зали був телевізор. Він ставився на такому місці, що його можна було побачити з будь-якої точки кімнати. Навпаки, обов’язково знаходився розкладний диван, на якому розміщувалася вся родина для перегляду телепередач.
Також у цій кімнаті стояв гарнітур, що складається зі столу та стільців. У звичайний час за столом діти робили уроки, а коли збиралися гості, він ставився в центрі, і тоді довкола нього розсаджувалися всі, хто прийшов. Стільців у гарнітурі було не менше шести.
Кухня що у хрущовці, що у сталінці великими розмірами не відрізнялася, тому більше двох людей на таких кухнях було складно розмістити. На кухні обов’язково знаходився кухонний гарнітур, стіл та табуретки та, звичайно ж, холодильник.
Санвузол, як правило, був поєднаний, хоча у сталінках частіше зустрічається роздільний варіант. У хрущовках у ванній кімнаті неодмінно було вікно для економії електроенергії. Також він виконував функцію вентиляції.
Сьогодні більшість людей пострадянського простору продовжують жити у таких будинках, щоправда, інтер’єр у них уже не такий одноманітний. А які спогади хрущовки та сталінки викликають у тебе?