Офіціантка неохоче обслужила хлопчика: після того, як він пішов, вона не стримала сліз

Хлопчикові було 10 років. Він прийшов в кафе і сів за один із столиків. Офіціантка, яка працювала там, не була дуже привітною до нього. Він був усього лише дитиною і не збирався витрачати багато грошей! Вона знала, що не отримає чайових, і тим самим витратить свій час.

Офіціантка підійшла до столу і поклала перед хлопцем меню. Хлопчик запитав невинно:

– Пані, скільки коштує морозиво?

Вона відповіла:

– 50 центів.

Запанувала тиша, в якій хлопчик думав, дивлячись вниз, а потім запитав офіціантку про вартість звичайного меншого морозива, без фруктів. Жінка вже не могла його терпіти. Її чекали інші клієнти, і вона мріяла лише про те, щоб підійти до будь-кого з них і вказати на вільний столик.

Вона відповіла хлопчикові, але в її голосі було чутно, що найохочіше би вже від нього пішла, а не відповідала на порожні питання:

–  Таке морозиво коштує 35 центів.

Він вирішив замовити звичайне морозиво, після чого з посмішкою віддав їй меню. Всього через кілька хвилин після того, як вона повернулася з морозивом і рахунком, маленький хлопчик тихо сидів, їв своє морозиво, заплатив за нього і вийшов.

Незабаром офіціантка побачила, що стіл порожній, і вдихнула з полегшенням, що хлопчик не зайняв у неї занадто багато часу. Вона підійшла прямо до столу і забрала його гроші, готуючись швидко прийняти нових клієнтів. У якийсь момент вона побачила на столику щось, що дійсно її зачепило і змусило відчути неймовірний смуток.

Виявилося, що хлопчик залишив для неї 15 центів чайових, рівно стільки, скільки не вистачило йому, щоб купити собі морозиво з фруктами.

Вона була в замішанні і зупинилася на мить, розмірковуючи над цим. Єдина причина, по якій він не міг дозволити собі велике морозиво з фруктами була в тому, що решту грошей він відклав на чайові для неї.

Офіціантка відчувала себе винуватою і була навіть не в змозі наздогнати хлопчика. Як вона могла бути такою холодною і егоїстичною по відношенню до нього? Сльози навернулися на очі жінки.

У цій історії мораль така: потрібно цінувати дрібні жести, завдяки яким світ може стати краще, адже у всіх нас є свої проблеми, прикрощі та образи