Олена відмовилася від дочки і рада готувалася до виписки. Ніхто не зміг її переконати

Дитинка народилася недоношеною. Дівчинка. Менше кілограма. Її помістили в кувез і годували через зонд. Смоктального рефлексу не було.

Ася намагалася тримати себе в руках. Адже донечка вибереться і все буде добре. Вона часто ходила до дитячої палати і довго стояла біля вікна.

Через добу надійшла молоденька жінка. Вона довго істерила. І коли її повели народжувати – весь поверх полегшено зітхнув. Під час вечірніх процедур, коли стояли в черзі на уколи, Ася ненароком почула розмову мед.персонала. Дві жінки в сусідній, спорожнілій передпологовій тихенько перемовлялися між собою.

– Уявляєш, вона на дочку навіть дивитися не захотіла і відмовилася грудьми годувати. Каже – “фігуру берегти треба”.

– Як же так! Невже у неї почуттів материнських зовсім немає.

– Та які там почуття? Не встигла від пологів відійти – маски на обличчя ліпить, нігті пиляє ….

Вранці Ася збігала до діток. Дівчинку, про яку говорили лікарі, розмістили недалеко від вікна. Вона постійно плакала. Годували дитину з пляшечки сумішшю.

Жінка підійшла до дитячого лікаря:

– Лідія Сергіївна! Можна я погодую дівчинку? Молоко прибуває. Я все-одно його зціджую.

Лікарі порадились і ввечері Асі було дозволено годувати дитинку.

Мати дівчинки, Олена, в коридорі з’ясовувала стосунки з чоловіком по телефону:

– Сергію, я не хочу! Ти мене чуєш? Вона мені не потрібна. Я хочу жити повноцінним життям, для себе! Мені і так доведеться не один місяць фігуру в порядок наводити!

На наступний день Сергій приїхав в пологовий будинок. Разом із завідуючою вони намагалися напоумити новоявлену матусю, але все було марно. Та про дочку і чути не хотіла.

Батько попросив показати дитину. Йому дали халат, бахіли, маску і провели до дитячої палаті. Ася сиділа біля дверей на стільці і годувала його дівчинку.

Сергій довго стояв біля скла і трепетно ​​спостерігав цю картину. Жінка ніжно гладить завернуте в пеленку тільце і притискала до себе. Малятко з апетитом чмокало.

Ася підняла голову і побачила за віконцем палати чоловіка середніх років. Він збентежився і пішов.

Олена написала відмовну на дочку. І радісна готувалася до виписки. Ніхто не зміг її переконати.

Асю теж виписували. Її дитина не пережила ніч.

Вона в останній раз годувала доньку Олени і гірко плакала. Материнські почуття були такі сильні, що вона за останні кілька днів дуже прив’язалася до дівчинки. Ця приємна тяжкість на руках і запах молока …. Гіркота втрати своєї дитини і розлука з цим малятком боляче терзали її серце. Асю вдома ніхто не чекав. Народжувала вона без чоловіка, для себе.

Олена радісно пурхала по палаті. Сергій уже приїхав і сидів в машині біля пологового будинку. Але молодій жінці хотілося змусити його чекати. Нехай потомиться. А потім вона вийде – вся така струнка, красива. Жінка вважала, що чоловіка потрібно тримати на короткому повідку.

Зібравши сумку, вона підійшла до вікна і обімліла.

У дворі стояло бабине літо. День вдався ясний, сонячний. Сергій, її Серьожа, з букетом червоних троянд зустрічав ту жінку, яка, говорили, була годувальницею їх дочки. Олена не могла зійти з місця – так була вражена. Він щось говорив розгубленій жінці і вона слухала, опустивши голову. А потім він прийняв з рук мед.працівників дочку і вони всі разом пішли до машини.

– А як же я? – тихо прошепотіла Олена.

– А ти будеш молода, красива і струнка. І будеш жити для себе. – не стрималася літня санітарочка, яка проводила вологе прибирання палати.