Я дотримуюся думки, що подарунки повинні бути обов’язково корисними і практичними. Але, з часом, до мене прийшло усвідомлення, що в деяких випадках потрібно змінювати свої принципи, щоб урізноманітнити своє життя.

Подарунки повинні піднімати настрій, заряджати позитивними емоціями тощо. Якраз наближався ювілей дружини, і я вирішив здивувати свою другу половинку.

Вибираючи подарунок, я керувався двома критеріями:

Подарунок повинен сподобатися дружині.
Подарунок повинен нагадувати дружині про мене.

В результаті, я вирішив купити сережки.

Дружина була щиро задоволена моїм подарунком. Але одягала вона їх вкрай рідко, лише кілька разів за рік. До слова, це не такі сережки, які одягаються суворо під певний стиль в одязі.

Одного разу, я зустрів тещу в магазині, а на ній мій подарунок. Я зробив комплімент з приводу її прикраси, і вона мені розповіла, що сережки їй подарувала донька. У цей момент я відчув сильну образу на дружину, адже я так старався їй догодити.

Я забрав сережки у тещі. Я не хотів бачити, як дружина поступила з моїм подарунком, і вирішив поки залишити його у себе.

Звичайно, теща передала дружині наш з нею розмова. Тепер дружина вважає мене скупим і не щирим. Цікаво те, що вона просить мене вибачитися перед її матір’ю і віддати їй сережки. В іншому випадку, ми розлучимося.

Так, з одного боку, сережки належать дружині, і вона може робити з ними, що хоче. Але, я не хочу, щоб дружина так поступала з моїми подарунками. Тому, ми з дружиною поки не можемо знайти спільну мову.

Чекаю на ваші коментарі.