Поки бабуся була на побаченні, діти встигли викликати поліцію і швидку

У мене по сусідству жила бабуся. Дуже добра і гарна, але дуже самотня. Були у неї і діти, і внуки, але всім не було часу на бабулю. В гості вони до неї не заходили, лише іноді подзенькували, перевірити не вмерла чи.

Спочатку бабуся постійно сама дзвонила до рідні. А потім махнула рукою і зажила тихо та мирно.

Раптом в один прекрасний день в черзі за пенсією вона познайомилася з дідусем. І так йому сподобалася, що його понесло на подвиги і залицяння. А кажуть, що в такому солідному віці любові не буває …

Дідусь виявився вельми галантним кавалером. Він водив бабусю в кіно, купував квіти і запрошував в гості. Вся сім’я дідуся полюбила бабусю, вони проводили дуже багато часу разом. На сидіння вдома у неї просто не вистачало часу. А купити мобільний телефон бабусі її родичі не додумалися.

Вони наярювали їй на домашній кілька днів, а потім вирішили, що настав їх зоряний час і поїхали до неї додому. В той момент бабуся якраз поверталася з дідусем з чергового побачення.

А тут така картина: швидка, міліція і … труповозка. Бабусі мало не стало погано. Вона прийняла свою дозу пустирника і розкричалася благим матом на своїх нащадків.

– Так як ви так можете? Хоча б спочатку дізналися, чи жива я! Може, вже й квартиру поділили? Так от, не буде вам цієї квартири. Живіть своїм життям!

Коли обурені внуки і діти зникли з поля зору, бабуся зітхнула і повернулася до мене.

– Баб Оля, може вам водички принести? – запитала я.

– Дякую, дочка, але я якось вже сама впораюся. Ось, як воно в житті буває – чужі люди ближче своїх … А я ж тільки відчула, що таке щастя. Просила у Бога смерті, а він занадто милостивий.

Знаєш, справжнє щастя – це коли хочеться жити і чекаєш кожен новий день!