Приїжджав брат чоловіка, і тепер я відчуваю себе використаною
Я не вважаю себе мега гостинною, але і терпіти не можу, коли моєю добротою користуються. Я живу з чоловіком та свекрухою. У нас двоє дітей шкільного віку. Нещодавно до нас в гості приїжджали родичі чоловіка. Причина була вельми поважною – похорон його троюрідного дядька. Ми до тієї сім’ї ніякого відношення не маємо, тому просто запропонували переночувати.
Приїхала рідня ввечері в суботу. Я наготувала салатів, запекла м’ясо і поставила до столу нашу фірмову наливочку. Посиділи славно, потім розбрелися всі по своїх кімнатах. Я, природно, постелила всім чисті ліжка.
На наступний день вони поїхали на похорон. Я з ранку наготувала всім чаю і сирників, щоб на голодний шлунок не їхати. Побули вони на похоронах півдня, потім повернулися. Брат мого чоловіка залишився і з моїм чоловіком. Вони вирішили пригубити по сто грам, а молодь пішла гуляти по місту.
Увечері дружина брата завантажила свого благовірного в машину і вирушила в дорогу. І все начебто пройшло відмінно, але мене гризуть певні сумніви. Я б трохи по-іншому їздила в гості.
З дитинства мене мама привчила, що з порожніми руками не варто ходити по рідних і близьких. Хоч дрібницю якусь, але привезти потрібно було. А наші родичі з’явилися абсолютно з порожніми руками. Навіть пляшку горілки та коробку цукерок не взяли. А могли б привести свого самогону, щоб нашу наливку НЕ хлебтати.
У них риби багато, часто рибалить брат мого чоловіка, хоча б раз привезли. І господарство не маленьке. Могли б сала і м’яса теж підвезти. До того ж, у нас діти. Хоч би дрібничкою порадували, а то все даремно. Їхали вони на машині. Можна було б постіль з собою взяти, щоб я після них не прала. Вода і порошок теж грошей коштують, та й машинка у нас може зламатися від такої напруги …
Мало того, моя свекруха доводиться цьому братові хресною. Ось хоча б її порадували. А то нічого не купили навіть їй. Вона, бідна, так вичікувала їх біля вікна. По-свинськи все це … В кінці вечора вони навіть толком не попрощалися. Відчула я себе використаною, але що поробиш. Нехай це все буде на їх совісті!