Шлях Микити: як несподіване рішення і пророцтво бабусі Марії привели до справжнього щастя”*
Рита мила вікна, коли до кухні зайшов її син Микита. Його обличчя видавало змішані емоції — відчуття полегшення, сумніви і навіть натяк на гордість. Він зупинився на порозі й несподівано заявив:
— Мамо, я знайшов роботу! Ти тільки не дивуйся: я працюватиму нічним сторожем у дитячому садку.
Рита не вірила своїм вухам. Її Микита, який колись закінчив інститут із відзнакою, працював у престижній фірмі, тепер обрав роботу нічного сторожа? Вона сіла на стілець, намагаючись усвідомити почуте. Але, перш ніж висловити свій подив, у пам’яті спливли слова її бабусі Марії. Перед своєю смертю, дивлячись на тоді ще вагітну Риту, бабуся сказала:
— Нехай твій хлопчик буде нічним сторожем. Тоді він знайде своє щастя.
На той момент ці слова здалися їй дивними, можливо, навіть безглуздими. Але тепер, коли її єдиний син зробив такий вибір, Рита замислилася. “А що, як це знак?” — подумала вона.
Рита підтримала сина. Вона знала, як багато переживань він приховував останнім часом. Робота у фірмі, хоча й виглядала престижною ззовні, виявилася джерелом стресу. Особливо після того, як його начальниця Валерія, старша за нього на кілька років, почала демонструвати надмірну увагу. Микита відмовився від “пропозицій” Валерії, і це стало причиною його звільнення. Вона навіть зробила все, щоб у маленькому містечку йому відмовляли у вакансіях.
Однак робота нічним сторожем несподівано принесла Микиті спокій. Щоранку, повертаючись додому, він зі сміхом розповідав матері, як малюки, сонні й кумедні, заходять у садок разом із батьками. У цих моментах була справжня радість, якої йому так не вистачало раніше.
Одного дня Микита прийшов додому не сам.
— Мамо, познайомся, це Дарина, — сказав він, представляючи молоду жінку з теплими очима.
Дарина мала маленького сина, якого водила до того самого садочка. Микита і Дарина швидко зблизилися, і Рита це помітила. Їхні відносини були простими, але щирими.
Згодом Микита сказав матері:
— Мамо, я люблю Дарину. Я хочу, щоб ми стали сім’єю.
На їхньому весіллі маленький син Дарини йшов поряд із ними, тримаючись за руку Микити. Для всіх це була щаслива подія, але тільки Рита знала, наскільки цей день символічний. Вона бачила, як пророчі слова бабусі Марії здійснилися.
Через деякий час Рита дізналася, що батько Дарини — високопосадовець у міській адміністрації. Це дало Микиті можливість знайти хорошу роботу, про яку він навіть не мріяв. Однак Микита прийняв це як простий збіг. Він полюбив Дарину і її сина не заради вигоди, а тому що в них побачив свою родину.
Рита часто замислювалася над тим, як несподівані рішення можуть змінити життя. Що, якби Микита не пішов працювати нічним сторожем? Що, якби вона намагалася відмовити його? Але вона зрозуміла, що життя часом знає краще, що нам потрібно, і веде нас своїм шляхом.
Слова бабусі Марії, сказані багато років тому, виявилися не випадковими. Рита тепер знала: випадковості не випадкові. Іноді навіть найменший крок у несподіваному напрямку може привести до справжнього щастя.