Сусідська дівчинка, на вигляд звичайнісінька, але не все так просто

На вигляд Віка була звичайною дитиною п’яти років. Нічим не відрізнялася від однолітків, тільки одяг у неї був трохи старомодним. Але про смаки зараз не сперечаються! Вже пізніше я дізнався, що її виховує старенька бабуся.

Батьки Віки були художниками. Вони народили доньку і, відразу ж з пологового будинку, сплавили її бабі Клаві. Квартиру свою швиденько здали, а самі поїхали подорожувати по країнах Азії і малювати там свої дивовижні картини.

Не знаю, які там у них картини, але їх самих я вже досить давно не бачив …

Віка зайшла в квартиру, озирнулася навколо. Потім докірливо глянула на мої черевики, які стояли абияк, поправила і сказала:

– Негоже таким добрим людям так взуття-то своє ставити! Потім голова болітиме. Треба акуратно! Носочок до носочка, п’ята до п’яти!

Я трохи здивувався і зрозумів, що мені буде дуже весело. Але не здогадувався навіть наскільки.

Дружина завжди допомагала бабі Клаві, коли та просила. І ось випала нагода посидіти з онукою. Як на зло Машу терміново викликали на роботу. Доведеться мені розважати двох малолітніх бестій. Від такої перспективи я був абсолютно не в захваті!

– Спочатку нехай пограють, потім включиш їм мультики, поведеш на прогулянку. Коли поїдять – покладеш спати. Нічого складного немає, вони таки не немовлята! – повчала мене моя дружина.

Я взагалі не поділяв бажання альтруїзму Марії і вже нудьгував за нею, хоча вона ще навіть не переступила поріг нашої квартири.

Каті днями перепала цінна іграшка. Про «бебіборн» вона мріяла давно, і тут такий підгін від двоюрідної бабусі … Навчена розбірками в дитячому саду, перспектива ще однієї дівчинки в гостях Катю взагалі не приваблювала.

Однак Віка поводилася дуже неординарно. Вона сіла на стільчик, склала руки на колінах і хвилин п’ятнадцять спостерігала, як Катя возиться з лялькою. Потім вона не витримала, делікатно підійшла до доньки і обняла її за плечі.

– Голубонько, на з’їж пиріжок, а то ти така бліда, просто жах! А я поки твою лялічку спати покладу.

Від подиву лялька випала з рук Каті. Такого вона не очікувала, адже приготувалася відстоювати “бебіборна” кров’ю і потом. А тут така смакота підвернулася …

Катя взагалі домашньої випічки не пробувала. Вона із задоволенням з’їла пиріжок і почала допомагати Віці возитися з лялькою.

“Бебіборн” спати не хотів і плакав. Віка слушно зазначила:

– Ну значить пісяти в постіль не буде!

Як тільки “бебіборн” нарешті заснув, я поставив дітям мультик. Вибір припав на малошаріків. Віці вони дуже сподобалися. Вона все хитала головою і казала:

– Сущі янголята! І що витворяють.

Паралельно вона підгодовувала Катю пиріжками, примовляючи:

– Ух ти, голубонько моя, зовсім схудла. Треба тобі одужувати, а то захворієш!

Після мультиків я дотримуючись інструкції Марії почав збирати дівчаток на вулицю. Але Віка відмінно впоралася з усім сама, одягаючи при цьому і Катю, як маленьку. У дворі я очікував бійки через горезвісний “бебіборн”, але Віка дуже швидко встановила в пісочниці свої правила:

– Ти чого тут бігаєш? Так не положено! Перестань таке говорити, зараз за такі слова просто нагодую піском!

Коли до Каті підступили дворові приятельки, Віка швидко їх розштовхала.

– Бач, посходились, все заради ляльки! Ідіть геть!

Я в цей час спокійно дивився новини в телефоні і особливо не парився. Віка з кожною годиною подобалася мені все більше. Але найцікавіше мене чекало вдома. Дівчинка вправно нагодувала Катю молочною кашею, яку та терпіти не могла. Як у неї вийшло засунути в неї цілих дві тарілки, я взагалі без поняття. Потім Віка поклала Катю спати, і сама біля неї прилягла:

–  Втомилась я! – сказала вона, голосно позіхнувши.

Коли Марія повернулася з роботи, вона застала досить забавну картину. Я дивився фільм в навушниках, а Віка і Катя штопали колготки. Віка навчила нашу дочку робити це дуже спритно, натягнувши колготки на лампочку.

Додому Віка йшла з посмішкою до вух і «бебіборном». Катя дозволила їй укласти його спати у себе вдома.

– Будемо з бабусею Клавою йому сонник читати, може швидше засне! – похвалилася Віка. – Які ж ви добрі люди! Я до вас ще прийду!