Світлана, Микита та Поліна: Як рішучий крок жінки змінив долю її сім’ї та дав початок новому життю

Spread the love

“Я більше не буду служницею у власному домі!” — з упевненістю заявила Світлана Олексіївна. Після 25 років шлюбу, вічних компромісів і розчарувань, вона зрозуміла, що настав час діяти. Ця історія — не просто про сімейні непорозуміння. Це історія про сміливість змінити своє життя, незважаючи на обставини.

“Алло, люба! У мене для тебе сюрприз!” — радісно вигукнув її чоловік Микита Степанович одного осіннього ранку.

Світлана зацікавлено запитала:

— Що сталося?

— Все добре, приготуй щось смачненьке. Вечеря має бути особливою! — загадково відповів чоловік, завершивши розмову.

Світлана відклала телефон, відчуваючи дивне занепокоєння. “Сюрприз? Від Микити? За всі ці роки нічого подібного не було”, — подумала вона.

До вечора будинок наповнився ароматом улюблених страв: соковитого м’яса з соусом і домашнього пирога. Коли чоловік повернувся, він був у піднесеному настрої, тримаючи пляшку вина.

— Готуй келихи! — з усмішкою вигукнув Микита. — У нас великі новини!

Світлана наповнила келихи, очікуючи пояснень. Микита урочисто виголосив:

— Тост за мене, найкращого чоловіка та батька! Ми вирушаємо у відпустку всією сім’єю до тризіркового готелю біля океану!

Світлана хотіла було радіти, але швидко збагнула нюанс:

— Як це “всією сім’єю”? Хто саме?

— Поліна з чоловіком! — відповів Микита, ніби це було очевидним. — Уявляєш, Міша навіть збирається спробувати дайвінг!

— І хто за все це платить? — запитала Світлана, відчуваючи, як її терпіння тріщить.

— Звісно, я! — гордо заявив він.

Світлана мовчки відклала келих і подивилася на чоловіка з глибоким розчаруванням:

— Тобто, 25 років обіцянок, що ми вирушимо кудись удвох, завершуються тим, що ти фінансуєш відпустку нашої доньки та її чоловіка? Вони вже дорослі! Вони повинні самі за себе відповідати!

Микита був ошелешений. Він не розумів, чому його сюрприз не приніс очікуваної радості.


Наступного дня донька Поліна завітала до будинку з коробкою замороженої піци.

— Мамо, Міша скоро прийде. Може, щось до чаю приготуєш? — запитала вона з посмішкою.

— Кухня там, — коротко відповіла Світлана, не відриваючи погляду від екрана комп’ютера.

— Що з тобою? Тато казав, ти обурилася через його подарунок, — ображено додала Поліна.

Це стало останньою краплею. Світлана різко підвелася:

— Поліно, тобі не здається, що я працюю вже 27 років на всіх вас? І мені набридло бути вашою кухаркою та прибиральницею!

— Мамо, що ти вигадуєш? Ми ж просто хотіли зробити тобі приємно! — відповіла донька, але Світлана більше не слухала.


Кілька днів Світлана зважувала, як діяти. Вона не могла спокійно спати, її душили образи та відчуття нереалізованості. Та однієї ночі їй наснився сон: вона стоїть на вершині пагорба, перед нею розкинулися гори й океан. Вона відчула свободу, яку ніколи раніше не відчувала.

Прокинувшись, Світлана зрозуміла: час діяти. Вона зібрала валізу, написала чоловікові коротке повідомлення й вирушила в поїздку, про яку мріяла все життя.


Коли родина вирушила на свій дешевий пляжний відпочинок, усе пішло шкереберть. Готель виявився переповнений, їжа неякісною, а погода — примхливою. Микита постійно сварився з Поліною та її чоловіком.

Тим часом Світлана насолоджувалася свободою: величні гори, дзеркальні озера й свіже гірське повітря допомогли їй знайти спокій і впевненість у собі.

Після повернення з поїздки Світлана вперше за довгий час відчула себе вільною. Вона більше не дозволяла маніпулювати собою. Чоловік, ображений її рішенням, пробував помиритися, але Світлана спокійно сказала:

— Я більше не хочу бути слугою у власному домі. Я маю право на своє життя.

Вони розлучилися, і Світлана почала новий етап свого життя. Тепер вона знала: щастя не залежить від інших, його можна створити лише власними руками.