Син не пам’ятав про те, що мама на пенсії. Тому вона від образи записала на дочку все, а про сина забула

Spread the love

Я доньці сказала, щоб вона глянула, чому мій телефон не працює. – каже 60-річна Марина Володимирівна. – Петя вже два тижні трубку не бере. А дружина його відповідає, що все добре у них. Не розуміє, чому я не телефоную. Хоча я всім нормально дзвоню, а син ніколи трубку не бере. Мені дочка сказала, що він мене заблокував може бути? Просто симптоми збігаються …

У Марини Володимирівни всього дві дитини. І вони вже дорослі. Синові 35 років. Звуть Арсеній. І дочка Тамара – їй всього 30. Коли синові було 12 років, вона з чоловіком розлучилася. І весь час виховувала дітей сама.

Все у мене виходило! – каже бабуся. – Не відчувала я себе героїнею. Не надривалася. Весь час була на роботі. Причому, на двох. Чоловік платив аліменти. Цілком адекватний. А ще я працювала в хорошій фірмі. Та й після виходу на пенсію не сиділа склавши руки. А ось недавно звільнилася остаточно.

Вирішили, що вистачить з вас?

Звісно. І дочка вмовила … Здоров’я вже не те. Нерви розхитані. Очі погано бачать. Начальство змінилося. Стали лаятися. Тамара сказала, щоб я йшла. Вдома завжди справ вистачає …

Марина Володимирівна вирішила, що все одно буде звільнена. І справді. Вона заслужила відпочинок. Тому пішла.

Ось сиджу вдома зараз. – каже Марина Володимирівна. – Думала, що з нудьги завою. Тільки Тамара записала мене на якісь курси. Ходьбою зайнялася. І тренувала нас молода жінка. Показувала свої соцмережі. Каже, що ще шиє у вільний час. Але ж у мене є вдома швейна машинка. Фірмова. Тільки все руки не доходили.

Так тепер же можна!

Ось. І я про те. Тамара мені відео накачала про шиття, все гранично ясно. Навіть вчитися не потрібно. Я вже встигла дечого пошити. Подружки просять, щоб я і їм таке пошила. Тамара рада за мене. Сказала, що сайт створить. Будемо відео знімати …

Ми з дочкою дуже близькі.

Тамара мені і гроші давала. Адже пенсія невелика. Тільки я не взяла. Мені вистачає. Я дещо накопичила. Так що мені не потрібно. На оплату комунальних послуг вистачить. Але ж Тамара живе на орендованому житлі. Хочуть з чоловіком іпотеку взяти. Їм гроші більше потрібні.

А син не допомагає?

Та що ти! Він навіть не в курсі того, що я на пенсію вийшла. Ось як так? Запитав мене якось раз, чи працюємо ми у вихідні? Я сказала йому, що на пенсії. А він так здивувався. А я ж повідомляла йому. Тільки він не чує. Слухає, але не чує.

Я перепитую кожного разу у нього, де він взагалі, коли зі мною. Наше спілкування зводиться до того, що ми телефонуємо один одному і запитуємо один в одного, чи живі, чи здорові?

Ясна річ, що у нього робота складна. Виплачують іпотеку. Син уже дорослий від першої дружини. Вона взагалі ненормальна. А ще нова сім’я. Малюк. Вони потребують його турботі. Ось як у все це впихнути стару матір? Про що зі мною говорити? Про погоду?

Але те, що він не знав про те, що я на пенсії – це обурливо.

Я тоді вирішила написати заповіт на дочку. Адже вона так мені допомагає. Няньчиться зі мною. За все допомагає платити, до лікарів запише завжди, заняття організовує. І підтримку її я відчуваю. І спілкуємося щодня. Не просто заради пристойності, а дійсно цікавиться. А якщо зі мною щось трапиться? Хто тоді буде оглядати мене? Невістці не до мене. Синові теж. Я поступила по чесному.

Повідомила про своє рішення синові. Щоб не було сюрпризів.

Як не дивно, а тепер він мене почув. І після цього просто вирішив мене заблокувати.

Немає спадщини, немає матері. – Марина Володимирівна була засмучена. І так не потрібна була, а зараз тим більше ….

А ви як думаєте, чи справедливо надійшла мати? Або син це заслужив?