Тобі колечко дістанеться, а квартира Любі – любила примовляти тітонька
Квартира Іванку дістанеться, не інакше, він же один у мене з рідні тепер.
Ну а Любі? – запитує Оля.
У Олени було розкішне безтурботне життя. Сама вона була з бідненької сім’ї, яка мешкає в невеликому містечку. Тільки зовнішність у неї була дуже вже яскрава, прямо око не відвести, так що чоловіки лягали до її ніг штабелями і ніколи ні в чому відмови вона не знала.
Заміж вона виходила не раз. І кожен раз вдало. У матеріальному плані. Від чоловіків їй залишалися будинки, статки, працювати їй було ні до чого, дітьми вона так і не обзавелася. Їй відразу ж сподобалося безтурботне забезпечене життя, гроші і багатство.
Настала самотня старість. Крім племінників – нікого. Їх звали Люба і Іван. Грошей у них не було, в житті ніяк не могли влаштуватися.
А ось Олена мала розкішну квартиру в центрі міста. По черзі позбавлялася то від дачі, то від машини, то від коштовностей і могла жити, ні в чому собі не відмовляючи. Зі своїми бідними родичами вона не ділилася. Могла лише іноді віддати свої старі речі. За що вони про неї дбали.
Багатенька бабуся і бідненькі родичі. Її племінником був Іван, йому в житті не щастило, а також племінниця Люба. Розлучена жінка, яка живе в злиднях. Весь час показувала з себе простачку, яка з чогось душі не чула в своїй старенькій тітці. Тільки все це було ніщо інше, як підлабузництво.
Олю на дух не могла переносити. А ось Івана їй було щиро шкода. Тільки вона не забувала при кожному зручному випадку натякнути йому, що він – невдаха, а вона йому допомагає. Навіть автомобіль йому один подарувала.
Люба, що доводилася йому двоюрідною сестрою, від заздрості мало не луснула. Вона весь час хотіла їх з тітонькою посварити. Адже їй крім обносок з панського плеча нічого не перепадало. А з огляду на той факт, що різниця у віці між тіткою і племінницею була пристойною, то доношувати вона її речі навіть і не могла.
Не знати звідки з’явилася приживалка – Оля. Вона були або далекою родичкою, або старою сусідкою з минулого. Тільки вирішила вона перебратися у велике місто, щоб не животіти в глибинці. А Олена адже розумна – вона не стала кликати до себе жінку. Так що тій довелося знімати собі житло окремо.
Вона іноді навідується до Олени, допомагає по дому, прибирання, готування і все таке. За цю допомогу старенька їй платила. Заодно і годувала.
Дуже подобалося Олені розвага, коли вона сама діставала з шафи скриньку з коштовностями і починала міркувати, кому що дістанеться. Ось це – тому-то, а це – цього.
Ну зізнайтеся ви, адже кожен з вас тільки і живе в очікуванні, коли мене не стане. – розмовляла вона зі своєю ріднею і Олею. Коли їй хотілося подратувати їх, то вона запевняла, що заповідає все якомусь фонду.
Потім дуже пронизливо дивилася на Олю, коли та прибирала у неї, натираючи все до блиску і вимовляла. Тобі, дорогенька, дістанеться колечко з діамантами. Якщо продати, то можна все життя доживати безбідно. Тільки та мовчала.
І ось настав цей день. Олена почила з миром. Заповіту вона не залишила. І всі були в курсі цього. Тільки лист стара написала, в якому повідомляла, що квартира дістається Івану, Любі – хутра, а Олі – колечко діамантове.
Першою отямилася Люба.
Так зараз! Розбіглася! Піду по судах і все порівну розділимо. Цей папірець ніякої юридичної сили не має. Я точно така ж родичка, як і Іван. А ти, Оля, зовсім ні до чого в цій справі.
Іван глянув на неї і прошипів:
– Та йди ти!
Оля не стала брати участь в цьому і поспішила піти. Іван наздогнав її і усучив колечко.
– Забирай, поки Любка все не загарбала.
Через якийсь час вона віднесла його в ломбард. А там їй повідомили, що це хороша підробка. Чесно кажучи, Оля і не здивувалася сильно. Адже вона бачила, що життя Олени – не більше ніж завуальована підробка. Нехай і розкішна. Але ніхто не виключає і той варіант, що це племінниця постаралася колечко підмінити. Адже тітка-то погано бачила.
Що тепер відбувається зі спадщиною тітоньки – краще і не знати … Гризня-гризнею.