«У моєму будинку народжувати немає! Народиш у своїй квартирі» – рішуче заявила свекруха

Моїй доньці, Тетяні вже перевалило за 35. Звичайно, вік квітучої жінки – добре.

Одна проблема, вона в цьому віці ще не народила дитину, хоча дуже цього хоче. Намагаються з чоловіком вже років п’ять, об’їздили всі клініки, і у нас, і в столиці, але всі світила гінекології розводять руками: «Перешкод до вагітності немає, пробуйте, все має відбутися». А у них ніяк не виходить.

А причина – переривання першої вагітності. Тоді Тані було тридцять один рік, жили вони у свекрухи. Не можна сказати, що хороми, але окрему кімнату мали, а якби з’явився малюк, мені здається, сильно б їх не стис.

Але, коли дочка завагітніла, свекруха рішуче заявила:

– У моєму будинку народжувати вже нікуди. Я не хочу знову між пелюшок пробиратися і памперси з унітазу витягувати!

Намагалися її переконати і я, і мій чоловік, що пора вже нам ставати бабусями і дідусями, а Тані – мамою, але свекруха була категорична і непохитна. Коли Тетяна заговорила про орендовану квартиру, сваха теж оскаженіла:

– Гроші якомусь дяді Васі віддавати? Це все одно, що викидати!

Варіант з іпотекою теж її не влаштовував:

– Ви відсотки знаєте які там платити? Виплатите не одну, а дві квартири, поки розрахуєтеся, ще й обалпошать в банку запросто, це вони вміють!

Коротше – на всі пропозиції у неї були заперечення. Микола, мій зять, зайняв якусь аморфну позицію, ні «так, ні «ні». Тетяна, бачачи таке собі замкнене коло, зробила аборт, про який навіть не сказала мені і чоловікові, пішла в клініку, лягла на переривання вагітності, а зателефонувала, коли всі вже було зроблено.

Я тоді лаяла всіх, і дочку, і зятя, особливо сваху, яка і тут викрутилася:

– За руку її туди ніхто не тягнув, і ззаду не підштовхував!

Тоді ми серйозно посварилися, я висловила свасі все про її «принципи», а також те, що саме вона Таню ззаду і підштовхувала.

Ми не спілкувалися з батьками Миколи більше трьох років. За цей час вони з Тетяною змогли накопичити на свою квартиру, а коли запросили нас на новосілля, там, після тривалої перерви ми знову зустрілися зі свахою.

Та сиділа, як ні в чому не бувало, посміхалася, вітала з таким хорошим придбанням, а після декількох чарок видала:

– Ну ось, тепер і внуками нас порадуйте, пора вже, дах є над головою, буде, де їм побігати!

Таня, коли почула просторікування свекрухи про онуків, мало не заплакала, а я покликала свою сваху на балкон, і там ми знову дуже емоційно переговорили. Я їй прямо висловила звинувачення в тому, що онуків тепер ми можемо і не дочекатися, але достукатися до «родички» було неможливо.

Єдине, чого я домоглася – вона швидко випарувалася з квартири разом зі своїм чоловіком, не пояснюючи причини.

Дочка і зять, звичайно, здогадалися про предмет нашої розмови на балконі, новосілля закінчилося досить сумно словами Тані:

– Яка я була дурна, що не народила тоді дитини. Їй було б уже три рочки …