Так уже склалося, що моя свекруха ще молода – тридцять дев’ять років їй всього-на-всього. Народжувала вона мого чоловічка в вісімнадцять, а через рік з’явився і його молодший братик.

З чоловіком вони один-одного дуже любили. Очікували, поки вона закінчить школу, а він повернеться зі служби.

За словами Руслана, сім’я у них була чудова. Алла Павлівна одразу ж після закінчення школи пішла на бухгалтерські курси і влаштувалася на роботу в невеликий магазинчик, потім вивчилася заочно, а зараз стала займати посаду головного керуючого в одній хорошій конторі.

Коли Руслану було 10 років, тато його потрапив в ДТП. На смерть. І Алла Павлівна виховувала синів одна. З дитинства привчали їх бути самостійними і повторювала, що вони знаходяться на її забезпеченні рівно до вісімнадцяти років.

Під час навчання в школі вона наймала їм репетитора, щоб хлопчики змогли вступити безкоштовно в інститути, так як платне відділення оплачувати вона не зможе. Так що хлопчики змушені були вибрати ту справу, яку більше подобається і яке зможе їх забезпечувати в майбутньому.

Нарешті, ми з Русланом розписалися.

Алла Павлівна відшкодувала нам частину витрат на весільне торжество, оплатила весільну подорож. І промовила наостанок: “Ну все, тепер ви самі по собі”. І пропала. Час від часу подзвонює, просто питає, як справи. Ось і все її участь в нашій долі.

Меншенький поки з нею живе. Навчається. Але фінансово вона йому теж не допомагає. Каже йому: “Ти вже дорослий чоловік, утримуй себе сам!”. І ось у нас з Русланом народилася дівчинка. Внучка Алли Павлівни.

Свекруха нас привітала з цією подією, подарувала хороший подарунок, пелюшки-підгузки і все таке. Розцілувала всіх і знову пропала. Річ у тім, у неї тепер почалися особисті відносини. У вихідні катається на велосипеді, ходить в походи, бере участь в змаганнях. Взимку катається на лижах.

Коли ми просили її побути з дитиною, вона відповідає нам: “Як-небудь самостійно!”. Якщо просимо допомогти грошима, щоб розплатитися за орендовану квартиру, та ж відповідь. “Я ж дітей якось без допомоги бабусь і дідусів ростила, ось і ви виростите.”

Навіть і не знаємо вже, що робити з подібною байдужістю. Поки Руслан один жив, йому вистачало на свої витрати. А тепер нас уже три людини. І свекруха допомагати не збирається. А мої батьки – пенсіонери. Я наймолодша, грошей їм самим ледь вистачає. Іноді овочі з дачі привозять.

Зате у Алли Павлівни все з особистим життям окей. Вона навіть сказала якось: “Якщо захочу поняньчитися з малюком, то народжу собі сама. А своїх виховуйте ви. ”

Час від часу вона нам щось дарує. Але цього не вистачає. Тільки один раз, коли я сильно захворіла, вона трішки посиділа з внучечкою, поки чоловік доглядав за мною. А потім відразу ж пішла. Все самі!

Ось така мені дісталася свекруха.