Вікторія вибралася з Бахмута з двома собаками. 24 кота теж з нею. Коли над нею посміюються, вона резонно зауважує: якби кожна сім’я взяла собі хоч одного котика чи собачку з вулиці, їй не було б потреби возитися з цілою юрбою, вона теж не про це мріяла

Це історія Вікторії Чернецької, дивовижної жінки, якою можна лише захоплюватись. Вона стала волонтером уже давно, дбає про кішок і собак, які втратили будинок. Але Вікторія, раз повернувши тваринам надію, більше їх не кидала. Не боячись обстрілів, зібрала всіх своїх вихованців і вивезла їх з Бахмута.

Колись їй уже випало тікати подалі, раніше вона жила у Горлівці. Але коли у 2014 році почалися бої на Донеччині, Вікторія поїхала подалі на мирну територію. І ось знову…

Нині вона влаштувалась у Київській області. Поки що у безпеці, але далеко жінка не загадує, тільки сподівається на краще. Багато хто цікавиться, де вона взагалі набрала стільки тварин, чому вони в неї?

Вікторія почала рятувати хвостатих ще в 2014 році. Вона виїжджала з Горлівки, яка валилася під обстрілами. У ті роки вона підгодовувала собаку, яка мешкала біля її будинку. Коли довелося переїжджати, дівчина вже була прив’язана до лагідної розумної бродяжки, тож подружки поїхали разом.

2021 року Вікторія нарешті зважилася повернутися до рідної Донецької області. Вона вирішила осісти в містечку Бахмут, купила там будинок, відсвяткувала новосілля. Разом із нею святкували 16 собак та кішок, яких вона врятувала.

Потім поступово з’явилося ще 6 кішок, життя йшло своєю чергою. Звичний устрій протримався недовго: знову почалася війна. Будинок хитало звуками вибухів, собаки та кішки намагалися ховатися чи тремтіли у господині на руках.

Виїхати з-під обстрілів із двома десятками звірів — це не втекти без нічого з собачкою на повідку. Віці пощастило. Волонтери, такі, як вона сама, допомогли їй ви.

Звичайно, на Віку чекали величезні складності, мало який власник нерухомості буде привітний до хвостатих вихованців, та ще в такій кількості.

Віка швидко переїхала звідти, знайшла нежитловий будинок без води та газу. Їй доводиться нелегко, гарячу їжу на всю низку не приготуєш. Волонтери допомагають із кормом, сама Вікторія харчується всухом’ятку.

Вона шукає нормальне житло, де знайдеться місце для 26 її хвостиків, де вона сама змогла б отримати хоча б елементарні побутові умови. Та й самій пора виходити на роботу, вона адвокат.