“Ви можете стати моєю мамою хоча б на один день?” – з надією запитав хлопчик
Шкільний актовий зал дзвенів дитячими голосами. Маленькі артисти метушилися, готуючись до осіннього свята. У кутку, ледве помітний серед святкової метушні, сидів Костя. Його старий светр був натягнутий на худенькі плечі, а руки нервово теребили рукав. Усі навколо були зайняті – мами розвішували гірлянди, поправляли костюми дітям, обіймали та цілували їх у маківки. А Костя лише дивився, як щасливі обличчя сяяли теплом.
Його тітка Ніна, яка замінила йому маму, як завжди, не прийшла. Вона була “занадто зайнята”. Хлопчик звик до самотності, але цього дня йому було особливо важко. Його погляд раптом зупинився на високій жінці у бордовому светрі. Її тепла усмішка та добрі очі одразу привернули увагу.
Не усвідомлюючи, що робить, Костя підвівся й підійшов до неї. Він зупинився поруч і, ледве чутно, промовив:
— Ви можете стати моєю мамою хоча б на один день?
Жінка, яку звали Ольга, завмерла. Слова хлопчика розбудили у ній спогади, біль і щось нове – надію. Ця проста фраза змінила все для них обох.
Їхній “один день” став початком нової історії. Вони годували качок у парку, сміялися, ділилися секретами, смакували гарячий шоколад у маленькій кав’ярні. Ольга відкривала для Кості тепло й турботу, які він так довго шукав. А Костя вчив її знову любити життя після втрати сина.
— Дякую, що була моєю мамою сьогодні, — сказав Костя, міцно обіймаючи Ольгу на прощання.
— І це тільки початок, — прошепотіла вона, стискаючи його руку.
Іноді, щоб змінити чиєсь життя, достатньо одного запитання. Іноді, щоб знайти новий сенс, треба відкрити серце. Цей день змінив усе для Ольги та Кості. І подарував їм обом нову сім’ю.
Як ви гадаєте, чи могли б ви стати чиїмось “одним днем”? 💛