Вибачте, а у вас є щось для котів? Бабуся немає, що їсти, все віддає тваринкам
Це був звичайний зимовий день у м’ясній крамниці. Черга, запах спецій і свіжого м’яса, знайомі обличчя постійних клієнтів. Але раптом двері тихо прочинилися, і до крамниці несміливо заглянула маленька дівчинка. Її шарфик кілька разів обмотаний навколо шиї, куртка старенька і явно не для морозу. У руках вона міцно тримала невеличку сумочку.
— Дівчинко, заходь, холодно ж, — усміхнулася я, покликавши її до прилавка.
Дівчинка несміливо підійшла ближче.
— Тітонько, можна вас попросити? — тихо промовила вона.
Я присіла, щоб бути на одному рівні з нею:
— Звісно, люба. Що сталося?
Дівчинка зібралася з духом:
— У мене є сусідка-бабуся. Вона годує своїх котів, а сама майже нічого не їсть. Може, у вас є щось для котів?
У лавці запала тиша. Навіть найбуркотливіші клієнти зупинилися й просто слухали.
— Як це сама не їсть? — спитала я, намагаючись приховати своє здивування.
— У неї в холодильнику лише кефір і хліб. А котів багато. Вони для неї, як родина, — відповіла дівчинка.
Я швидко склала в пакет обрізки, кістки й навіть шматок гарної яловичини.
— Це для котів. А завтра я сама зайду до вашої бабусі, хочу з нею поговорити, — сказала я, передаючи пакет дівчинці.
Наступного дня я завітала до тієї бабусі. Її скромний будинок і добрі, але втомлені очі запали мені в душу. Ми довго розмовляли, і я зрозуміла: вона не потребує багато. Усе, що їй потрібно, — це підтримка, а її коти стали для неї розрадою в самотності.
З того часу я щотижня приношу їй пакунок з їжею для хвостатих. А вона, у відповідь, частує мене своїм домашнім варенням і щирими усмішками.
Іноді маленька добра справа може змінити чиєсь життя. Ця історія — нагадування, що навіть найменші кроки здатні творити дива.
А ви колись робили щось подібне? Поділіться своєю історією в коментарях. ❤️