Батька звалила важка хвороба і буквально протягом двох років, він зовсім зачах. А потім його не стало.

Перед Новим роком, зовсім недавно, я вирішила зробити прибирання в квартирі у мами. З тих пір як помер тато, вона живе одна. У вихідні, відвідую її і допомагаю чим можу.

Під час прибирання, в далекому кутку комори, я випадково знайшла ту саму приставку, в яку ми грали з батьком … Підняла коробку і з неї випав диск з гонками.

Закінчивши справи, я сходила за пляшкою вина і вирішила трохи зануритися в ностальгію.

Розібралася з усіма цими проводами, і підключила наш старенький «ікс-бокс» до телевізора.

Коли гра запустилася, мене тут же охопило почуття хвилювання. Я ніби повернулася в ті самі дні. Немов відчула батьківську тепло поруч з собою, його сильні руки, коли він зі сміхом мене обіймав …

Навернулися сльози …

У меню гри я побачила «Режим примари» і гадки не маючи що це значить, натиснула на цей пункт …

І тут зрозуміла, що гра записала той заїзд, який скоїв батько.

Його останню в житті гонку …

Суть полягала в тому, що я на своїй машині, повинна була обігнати напівпрозорий силует іншої.

Тієї на якій їхав останній гравець – мій тато …

Завдяки цій особливості, я немов відчула його поруч, знову … Намагалася обігнати його машину, але у мене довго не виходило.

І ось в якийсь момент, вдало вписалася в поворот і набагато обійшла його вперед, вийшовши на фінішну пряму …

Майже доїхавши до фінішу, я раптом усвідомила, що якщо обжену його, поставлю рекорд, то гра запише мій привид замість батьківського.

І тоді, знову розплакавшись, я вдарила по гальмах …

Не хочу з ним розлучатися, і не можу його відпустити …