Я дала бабусі 100 гривень і простежила за нею. Була здивована тим, що я побачила

Spread the love

Біля магазину сиділа бабуся і просила милостиню. Я ніколи не подаю в таких випадках, бо впевнена, що людині потрібно дати можливість заробити, а не самі гроші. Також, я була впевнена, що такі люди, або зловживають алкоголем, або на когось працюють.

Але ця жінка похилого віку відрізнялася від подібної категорії людей. Тому я дістала з гаманця 100 гривень і дала їй. У відповідь я почула щиру подяку. Вона могла бути в минулому колишнім педагогом або артисткою. А на старості років зазнає фінансових труднощів. Мені стало шкода людини.

Купивши все необхідне в магазині, я зібралася йти додому, але побачила, що бабуся теж кудись зібралася. Мені стало дуже цікаво, і я вирішила пройти за нею, тим більше, що вона йшла по тій же вулиці, що і я. Вона теж встигла скупитися. І ось вона зникла за дверима старого сараю.

Мені додало цікавість, навіщо бабуся туди зайшла. Звичайно, заходити туди одній було досить небезпечно, адже там могли перебувати й інші люди, крім бабусі. За свій довгий ніс можна було і відхопити. Але, врешті-решт, цікавість узяла верх над страхом.

Те, що я побачила в середині сараю, мене, звичайно, здивувало. Там стояв старий диван, накритий пошарпаною ковдрою, а поламаний стілець був замість стола, на який бабуся почала викладати щойно куплені продукти. Це був хліб, масло і молоко.

Від моєї несподіваної появи, старенька злякалася. Коли пристрасті вляглися, ми з нею розговорилися.

Старий сарай став її будинком два місяці тому. Чоловік її помер, а квартиру у неї відібрали шахраї. Сарай – це все, що у неї залишилося. Вся її пенсія йде на життєво необхідні медикаменти. А зараз потрібно було думати і про зимовий одяг, бо холод не за горами. З речей у неї було тільки те, в чому вона одягнена зараз.

Я захотіла допомогти нещасній самотній літній людині. Для цього я розповіла її історію в соціальних мережах і попросила допомогти їй з житлом. Виявляється, серед нас багато небайдужих людей. Хтось приніс багато зимового одягу, а одна жінка віддала в користування свій заміський будинок з усіма умовами для комфортного проживання.

І ще, ця жінка давно планувала переїхати за місто, але одній, якось не хотілося. Тепер вони живуть там разом.

Я з подругами часто їжджу відвідувати стареньку, привожу їй продукти. Тепер бабулю не впізнати, вона вся сяє від щастя. Жінки порозумілися і завели себе пухнастого друга. А з настанням весни вони планують засадити город.

Повертаючись в черговий раз з гостей, я подумала про те, що навколо нас так багато людей, яким потрібна допомога і людська увага. Їм не потрібно багато для щастя, повірте. Всього крапелька Вашої уваги.

Давайте допомагати нужденним людям, і можливо Ви врятуєте їм життя.

20

SHARES