Я забрала до себе літню маму, після чого життя перетворилося на кошмар

Вік у мене такий, що багатьом моїм ровесникам зараз доводиться вирішувати питання з проживанням літніх батьків.

Пощастило тим, у кого вони є. Ще більше пощастило тим, у кого батьків двоє і живуть вони поруч.

А коли далеко і немічні? А коли залишився тільки один з батьків? Питання стає особливо гостро.

Мої батьки теж далеко. З роками вони не стають молодшими і здоровішими. Я теж планую забрати їх до себе. Поки вони активно чинять опір і запевняють, що в силах самі про себе подбати.

Просто вони не знають, що той добрий сусідський хлопець, який почистив їм сніг та полагодив телевізор, отримав від мене грошовий переказ.

Вони не підозрюють, що соцпрацівник Оленочка, яка крім своїх обов’язків миє у них підлогу, вікна і робить дрібний ремонт, теж мною нишком оплачена.

Нехай не знають і живуть окремо, поки є сили.

Мене хвилює тільки те, що з кожним роком перевозити їх на нове місце буде все складніше. Ну і совість мучить, що за моїми літніми батьками чужі люди дивляться.

Мою сусідку Надю теж мучила совість і вона вмовляла свою літню маму переїхати до неї. І стали вони жити погано.

Ось що розповіла мені сама Неля.

«Моя мама намагалася якомога довше зберегти свою фінансову, фізичну, психологічну незалежність. Але ось настав момент, коли вона до нас переїхала. Я сама її вмовила, говорила, що так мені буде спокійніше. Мене мучила совість, що вона одна і так далеко від мене.

Совість мене більше не мучить. Але стало мені спокійніше?

Моє життя перетворилося на боротьбу за свободу. Такої несвободи у мене не було, навіть коли діти були маленькі. Мама вимагає, щоб я постійно була поруч. Ніякі доглядальниці її не влаштовують. Я повинна кинути роботу і сидіти з нею:

«Нехай чоловік твій працює».

Я постійно брешу і виправдовуюсь, коли хоч ненадовго залишаю свій будинок. То мені здається, що я знову впала в дитинство і потрапила під повний мамин контроль. Так здається, що, навпаки, це у мене з’явилася маленька дитина, яка не хоче залишатися з нянею.

Мама цілком в здоровому глузді і періодично нагадує мені, що я сама хотіла її до себе перевезти.

Нагадує, що в дитинстві вона теж зі мною няньчила. Але в дитинстві мене, не церемонячись, в однорічному віці віддали в ясла. А я маму нікуди не віддаю, я готова найняти їй доглядальницю і віддавати за її послуги більше половини своєї зарплати. А вона не хоче.

Мені кажуть що потрібно проявляти жорсткість по відношенню до мами і наполягати на своєму. Я так і роблю, але постійно відчуваю провину за це ».