«Якщо залишаєте нам онуків на літо, тоді залишайте і грошей» – сказав дід. Онуків не привезли

Галина і Василь живуть в селі. Мають свій город і намагаються вирощувати різні овочі. З віком стає важче, але їм подобається займатися цим.

Тільки от є одна проблема у них. Діти постійно скидають онуків на немолоді плечі дідуся і бабусі. Батьки просять допомагати матеріально, але діти постійно говорять, що в них багато проблем і важко в матеріальному плані.

Галина та Василь прекрасно розуміють, що потрібно допомагати своїм дітям, та й онуків вони люблять. Справами своїх дітей вони теж цікавляться, але у відповідь чують лише те, що у них кредити і іпотека.

Все літо проходить у великій веселій компанії. Дідусь виховує хлопчиків як в старі добрі часи. Він вчить їх працювати, допомагати по городу і робити інші справи, які важко для пенсіонерів.

Але одного разу, за сімейним столом, коли зібралися всі діти і внуки, дід сказав все, що думає з цього приводу. Сказав, що це дуже важко всіх прогодувати. Їсти вони дуже люблять. Що не купи – вистачає на один раз. А молоко всі п’ють, на один день по п’ять літрів потрібно.

Так, є город, на якому досить їжі, але ось діти не особливо їдять картоплю та інші овочі – їм м’ясо подавай. Але це правильно, краще так, ніж поганий апетит. Але заключним словом полум’яної промови було те, що дід виставив ціну за проживання – 5 тисяч на дитину.

Сума дійсно не маленька, але і витрати теж відповідні. А де такі гроші зможуть взяти літні люди – ніхто думати не хоче.

Як ви думаєте, чим закінчився така вечеря? Всі поїли і забрали дітей по домівках. Сказали, що дітей більше залишати не будуть. Приїдуть в гості, а ввечері все назад додому.

Ось так і залишилися дід з бабою одні в глибокій тиші. У даній ситуації можна було діяти не настільки радикально, але мабуть дідусь уже й справді дуже втомився, що прийшов час вирішити це питання раз і назавжди.