Вимкнула мультики – дитина почала істерити. Що робити?

Що робити, якщо у відповідь на вимогу віддати планшет дитина починає кричати, плакати, обзиватися і все трощити? Як правильно поводитися в такій ситуації?

«Сьогодні син (4 роки) мене довів… Вимкнула мультики, бо він уже довго дивився, – почав істерити, кидати в мене речі, все трощити. Битися і кусати. Не витримала, дала по попі.

Котчить: “Геть з дому, впади з вікна, мені не потрібна мама, житиму один. До сліз доводить просто. Потім за час заспокоївся, вибачився, поїв.

Я сказала, що мені дуже шкода, але доведеться тебе покарати за погану поведінку. Мультиків сьогодні не буде і телефонних ігор на 5 днів. Це викликало новий виток істерики… Як бути? Нервів уже не вистачає»

У простий на вигляд ситуації величезна кількість тем і проблем. Думаю, питання актуальне для багатьох.

🔹Це природно, що дитина в 4 роки, захопившись мультиками, хоче ще. Межі повинен встановлювати дорослий, АЛЕ не з позиції: «Я так сказав і все», а з позиції відповідального та дбайливого (!) дорослого.
⠀
Коли ми говоримо: «дитина довела мене», то ми ніби ставимо себе на позицію слабшого і маленького. Так не повинно бути!

Адже якщо дитина відчуває, що дорослий з ним не справляється, він нестерпний для нього, то у нього автоматично з’являється багато тривоги, агресії та інстинктивне прагнення командувати: «Адже якщо мій дорослий не знає, як спілкуватися зі мною, то я повинен відповідати за себе сам».

Але це не та позиція, в якій має бути дитина. Вона руйнує ґрунт для психоемоційного розвитку дитини.

🔹Домовлятися про те, що і коли дитина дивиться, важливо заздалегідь. До того, як включити мультик, потрібно люблячи і по-доброму встановити з дитиною контакт, краще зоровий, і сказати: «Зараз ти подивишся 2 мультики, потім я вимкну». Тільки люблячи, але й впевнено❗️(не потрібно питати у дитини дозволу), а не грізно та командно!

🔹Важливо бути послідовним у правилі. Наприклад, якщо є правило: 2 мультики після обіду, то не повинно бути: «Ой, йди дивись, тільки не істери/тільки не відволікай мене» тощо

Тому що інакше виходить, що тоді дитина стає головою, керує, природно , в такій позиції у нього буде багато тривоги, агресії та непослуху.

🔹 Ще один найважливіший момент: дитина в 4 роки ще не здатна контролювати свої емоції, імпульси. Зона мозку, що відповідає за це, ще НЕ активована (це буває в середньому в 7 років ❗️)

І так, звичайно, швидше за все, дитина, захопившись мультиками, захоче ще й ще. Так дошкільнята влаштовані, вони імпульсивні. Навіть якщо ви домовилися про те, скільки мультиків, йому хотітиметься ще. А буває, що вам хочеться ще цукерку, навіть якщо ви пообіцяли собі більше не їсти?

Що тут потрібно? Не звинувачувати, не лаяти, не карати, не ставити ультиматуми і так далі, а просто прийняти розлад дитини, її емоції, якими б вони не були. Ви заборонили, але вам важливо і поспівчувати дитині ❗️

Пам’ятайте, що дитина в цьому віці ще фізіологічно не може контролювати свої емоції. І якщо вона колись цьому й навчиться, то тільки якщо дорослий їх прийматиме і допомагатиме екологічно висловлювати.

🔹Поспівчуйте: «Так, дорогий, я розумію, тобі так хочеться ще один мультик, але у нас є правило: лише 2 мультики». Будьте поруч, витримайте (не ігноруючи) емоції дитини, допоможіть їй з істерики перейти до спокійних сліз жалю.

🔺І важливий відступ.

Можу припустити, що дитина не сприймає заборони не лише щодо мультиків. Швидше за все, із заборонами загалом існує проблема. Можливо, питання часто вирішуються криками та покараннями.

І поки будуть використовуватися такі виховні методи, дитина буде ставати кращою в поведінці на якийсь час, тільки зі страху втратити зв’язок з вами, найважливішою людиною в житті. Але все це створюватиме все нову і нову брилу тривоги та фрустрації, яка і призводить до агресії та поганої поведінки. Це замкнуте коло.

🔺Інший важливий момент.

Зверніть увагу, чи буває, що дитина сумує за щось, плаче з жалем. Чи фрустарція проявляється лише в істериках? Як часто ви втішаєте його у сльозах?

Якщо дитина тільки істерить і при цьому не отримує від вас втіхи, виявляються проблеми зі сприйняттям заборон.

❗️Для того, щоб дитина почала сприймати заборони, лімбічна система (центральна частина мозку) повинна зафіксувати марність спроб змінити мамин заборону та смуток з приводу того, що все не може бути так, як йому хочеться. І тому необхідно прийняття емоцій дитини дорослим та її співчуття.

Якщо цього немає, мозок дитини не в змозі усвідомити і пережити заборону, і дитина впадає в істерику чи агресію, що робиться запеклим.

Пам’ятайте: покарання та крики віддаляють вас від дитини, руйнують ваш зв’язок. А бажання слухатися без погроз та залякувань у дитини може народитися лише з надійного та безпечного зв’язку з дорослим.

Довіртеся собі, зробіть ставку на ваші стосунки, але не з позиції дружби, а з позиції відповідального та дбайливого дорослого.