Чоловік чекає, щоб я кинула дітей незрозуміло на кого, вийшла на роботу та вирішила усі його фінансові проблеми

У нас 2 сини, я у відпустці по догляду за молодшим (йому 1 рік), у чоловіка завжди була більш-менш стабільна робота та заробіток, але цього року торкнулася криза, мало того, що заробітну плату суттєво урізали, ще й затримують періодично , весь тягар із забезпечення сім’ї повністю ліг на мої плечі (у мене невеликий свій бізнес), але дохід дуже нестабільний, зараз криза теж далася взнаки.

Вся проблема я вважаю у нас у тому, що чоловік не може, а точніше, не хоче шукати роботу. Вже років 5 веде розмови періодично, як усе погано у нього на заводі, все розвалюється, треба йти, але далі балачки справа не рухається, проблема ще в тому, що вищу освіту свого часу не здобув, за фахом після технікуму не працював, зрештою взагалі без професії на сьогоднішній день. Іти по суті нікуди і нікому.

Я йому пропонувала конкретні кроки: сходи в кадрові агенції – віднеси резюме куди можна, вибери якусь добре оплачувану робочу спеціальність, за якою можна відучитися і йди починай все спочатку, або кажу, йди хоч майстром на годину (у нього руки золоті та голова , все робить дуже ретельно і сумлінно вдома може все сам). Іншого виходу я не бачу. Але все без толку.

Каже, що шукає роботу в інтернеті та по знайомих, я вважаю – це все відмазки, нічого хорошого, щоб його там влаштувало, природно, він знайти не може вже роками.

І взагалі почав говорити, що на кшталт жінка повинна працювати нарівні з чоловіком і мої гроші – це його гроші, (на ньому кредит, він його з горем навпіл закриває). Тепер же почав вимагати у мене грошей на його оплату, хоча більше року я від нього доходу не бачу практично, одягаю дітей, (плачу за спортшколу старшого і за гурток молодшого, що розвиває) і себе – повністю я, харчування сім’ї, лікування дітей (спостерігаємося у платного педіатра) теж усі 100% на мені.

В результаті я, як загнаний кінь, не сплю ночами – працюю, вдень також весь практично час забирає мій бізнес, дітей закинула, від цього страшенно страждаю морально, стала нервова, дратівлива, скотилася в депресію, немає бажання вже бачити ні його, ні дітей.

Це ще при тому, що ми з чоловіком, коли народився другий син домовилися, що я більше не виходжу на роботу, а займаюся дітьми та сім’єю, ще й третю дитину активно планували донедавна.

Тепер все звалилося, чоловік не ворушиться особливо (вже півроку), щоб вирішити наші проблеми і мало того, його повністю влаштовує, що я орю як загнаний кінь, щоб забезпечити сім’ю найнеобхіднішим. Ще й тепер має нахабство вимагати гроші на кредит! І виганяє вже на повному серйозі працювати (мені набагато легше влаштуватися, ніж йому), тобто. він ще й чекає, щоб я кинула дітей незрозуміло на кого (бабусь у нас немає), вийшла на роботу та вирішила усі його фінансові проблеми!

Я просто в шоці, бачити його вже не можу, а як наслідок – не бачу в ньому чоловіка, і як жити далі просто не знаю, виходу не бачу. Я чітко розумію, що хочу займатися вихованням дітей, народити ще 1 дитину (мені вже 42 роки, тягти вже більше не можна, ще й від цього дуже нервуюсь і переживаю). А не орати як кінь цілодобово на дядька з 9 до 21 і потім ще й удома до півночі, розриваючись морально та фізично. Я знаю, що цього просто не витримаю, я з одним сином дуже погано поєднувала роботу і сім’ю, а там ще мама моя допомагала, зараз немає такої можливості…

Порадьте, будь ласка, ЯК пояснити чоловікові (він не п’є, працьовитий, дітей дуже любить, дуже багато часу з ними проводить), що основний здобувач у сім’ї – це чоловік! А жінка мусить якщо сама хоче займатися лише дітьми та будинком… і не працювати.

Заздалегідь велике спасибі за відповідь.