Хочеш утримати? Відпусти!
Найбільше відкриття – те, що утримати щось або когось можна, лише відпустивши. Ось такий парадокс.
Головне – зробити це в своїй голові. Відпустити по-справжньому. Дати чомусь статися незалежно від твого уперто бажання. Дати комусь право вчинити так, як він хоче і вважає за потрібне. Внутрішньо прийняти це і погодитися. І продовжити жити своїм життям.
Колись давно у Кастанеди я прочитала: “Не прив’язуйся ні до кого і ні до чого”. Зрозуміти не могла, як це? І для чого? Адже це так здорово – мати прихильність. Як без неї? І тільки зараз зрозуміла: так ти можеш бути вільним. Дуже часто прихильність стає залежністю. А з нею ти втрачаєш себе.
Це про залежності взагалі: від сигарет, від спиртного, від ігор, від людини. Коли жити і дихати без цього не можеш. Тому все треба вміти відпустити. Щоб бути собою справжнім.
Надати всьому право вільної волі. Чи не “ну і нехай!” І “на зло ворогам!”, А спокійна, впевнена переконаність в тому, що з тих чи без того, в чому або кому ти дуже-дуже потребував, ти все одно будеш в порядку. Важливо не прив’язуватися до результату. Тому що ніхто не зобов’язаний погоджуватися з тобою.
Що яким би поганим, нерозумним і недоречним тобі не здавався чийсь вибір, це всього лише твоя оцінка. Це твоє небажання дати іншому право на свою думку, своє почуття і свою дію. Ти не зобов’язаний бути поруч з цією дією.
А ти хіба не повинен брати на себе відповідальність змінити цю думку або пояснити, яке невірне це почуття. Єдине, що ти можеш змінити, – це продовжити жити своїм життям. Ось це ти точно зобов’язаний робити.