Притча «4 Свічки» – прочитаєте за хвилину, зате ця мудрість залишиться з вами на все життя!

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули. Стояла така тиша, що було чути, як вони розмовляють.

Перша сказала:

– Я –  Спокій … На жаль, люди не вміють мене зберігати. Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути!

І вогник цієї свічки згас.

Друга ледь чутно промовила:

– Я –  Віра … На жаль, я нікому не потрібна . Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому мені немає сенсу горіти далі.

Ледве вона замовкла, подув легкий вітерець і загасив свічку.

Третя свічка засмутилася:

– Я –  Любов … У мене більше немає сил підтримувати свій вогник. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять навіть тих, хто їх любить найбільше – своїх близьких, – сказала вона і згасла.

Раптом до кімнати зайшла дитина і, побачивши три згаслі свічки, злякано закричала:

– Що ви робите!? Ви повинні горіти – я боюся темряви! – плакало дитя.

Четверта свічка промовила:

– Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити і інші три свічки. Адже я –  Надія .
Нехай вогонь Надії завжди горить у вашій душі!