Золотий телець споживацтва: чому зростання добробуту не робить нас щасливішими?
Нещодавно німецькі дослідники оприлюднили цікаві факти: за останні півстоліття рівень життя середньостатистичного німця підвищився на 400%, але водночас кількість людей, які страждають від депресії, зросла на 38%. Чому так відбувається?
Генрі Форд став одним із найбагатших людей світу завдяки революції в автомобільній промисловості. Його успіх надихнув інших підприємців створити відомі бренди, такі як Cadillac, Chevrolet, Buick, Dodge. Нові автомобілі швидко заполонили Америку, але з часом ринок наситився, і продажі різко впали.
Логічне запитання: навіщо купувати нове авто, якщо старе чудово їздить? Навіщо витрачати зайві гроші? Зіткнувшись із проблемою зниження попиту, маркетологи знайшли хитромудре рішення: випускати нові моделі та вселяти власникам старих авто почуття неповноцінності. І, о диво, продажі знову злетіли вгору!
Цей підхід перейняли підприємці з інших галузей: моди, косметики, взуття, побутової техніки тощо. І понеслося… Але куди саме?
Приклад з повсякденного життя: сьогодні часто можна побачити, як підлітки, одягнені за останньою модою, з презирством дивляться на однолітків, які не можуть собі цього дозволити.
Звернімо увагу: двічі на рік виробники одягу випускають нові колекції. Експерти та дизайнери невпинно повторюють: “У цьому сезоні модним буде зелений, фісташковий чи якийсь інший колір”. Для чого це робиться? Цей прийом спрямований на збільшення продажів. Люди, які минулого року придбали такий самий одяг, але іншого кольору, починають відчувати дискомфорт.
Те саме стосується мобільних телефонів та інших ґаджетів. Постійно випускаючи нові пристрої, одяг, косметику, транснаціональні корпорації маніпулюють свідомістю споживачів. Для успішного збуту своєї продукції вони витрачають на рекламу до 500 мільярдів доларів на рік.
Ця величезна сума достатня, щоб зробити нещасним усе людство. А якщо б хоча б третину цих коштів спрямувати на боротьбу з голодом, проблему можна було б вирішити. Замислимося: що для цих корпорацій 500 мільярдів доларів, якщо вони володіють більшим багатством? Питання риторичне.
Сьогодні людство опинилося в рабстві споживацтва. Купуючи нову річ, людина радіє недовго. Якщо хтось із оточення незабаром придбає щось новіше чи краще, ця радість може тривати лише день. Таким чином, “золотий телець” грошей тріумфує, поневолюючи людину.
Ми живемо у світі, який нав’язує нам свої принципи та стереотипи. Світ пропонує, але вибір залишається за нами. Чи варто добровільно відмовлятися від власної свободи?
Пам’ятаймо: що обираємо, те й маємо.