Дочка хоче розлучитися з чоловіком через ненормальну свекруху

Внучці вже 3 роки, а конфлікти у доньки зі свекрухою як були, так і продовжуються. Свати взагалі забувають, що у дівчинки дві бабусі. Зять їй говорить про плани, а відповідь одна: «Привозіть мені онучку. Їй у мене буде найкраще». Якщо кажуть, що везуть до нас, чи приїдемо ми, то одразу висловлює якесь невдоволення. Їй це не подобається.

Дочка у мене з характером, але відхідлива. Свекруха постійно вчила її: чим годувати внучку, як правильно носити на руках, у що вдягати. Купувала внучці не сучасні дитячі речі, а такі, як колись ще були. Запевняла, що саме їх треба носити, бо це натуральне, а не синтетика. Дочка намагалася пояснити, що сучасні марки мають хороший контроль і склад, а ось її речі якраз сумнівної якості, куплені на незрозумілих торгових точках (на ринках). Але все без толку.

Особливо вона стежила, щоб онука не повзала на підлозі. Це робити категорично не можна було. Я теж приблизно одного віку з нею, пам’ятаю всі ці норми та правила того часу. Але зараз батьки виховують і виховують дітей відповідно до часу, а не бабиного досвіду.

Навіть у мене кілька разів нахабним чином з порога вихоплювала внучку і тікала з нею. Дочка просила не качати дівчинку в дитинстві, але з тією бабусею не домовитись. Вона ж знає краще. У неї життєвий досвід, якого сина виростила. Ми з чоловіком ніколи не лізли, слова не говорили проти, у дитини є мама та тато. Я сама згадувала, як свекруха лізла зі своїми вченнями постійно, тому розумію, як це може вивести з себе.

Нещодавно чоловік відзначав день народження, ніби незручно не покликати маму зятя. Подумали та покликали на свято. Донька з чоловіком та онукою були у нас з ранку. Мали скоро зібратися всі гості. Дещо треба було докупити, діти поїхали в магазин, а сватя несподівано приїхала раніше.

Внучка бігає вдома, радіє, грає. Як сватя тільки роздяглася, схопила дівчинку на руки і носила приблизно годину! Внучка вже її відштовхує, намагається злізти, та її тримає та розповідає щось. Я їй натякнула, але вона не розуміє. Лаятися не хотілося, свято все ж таки.

Тут повернулися дочка із зятем, а дитина просто почала ревти на руках у тієї бабусі, виривається і біжить до своєї мами. Свати як ні в чому не бувало: «Ой, а що сталося? Не зрозумію, через що вона розплакалася». Я не витримала просто цього нахабства і сказала: «Внучка виривалася півгодини точно, а ви й не подумали, що їй не подобається. Я просила спустити її з рук, але ви проігнорували, як завжди». Вона мені на це відповіла: «Дякую за запрошення!» Потім зібралася і пішла геть. Зять намагався з нею домовитись, зупинити, але не вийшло. Потім прийшли гості, розборок влаштовувати не стали.

Через тиждень дзвонить дочка у сльозах і розповідає, що та бабуся знову нагодувала дитину солодким, надавала із собою цукерок, шоколадок та печива. Ну чи не опудало? Мені сказали не давати внучці солодке – я не даю. Батьки дитини дали «інструкцію», навіщо робити свої  забаганки? Але ця сама…

Зять нічого поганого не бачить, його мати «онучку любить». Дочка каже, що втомилася все це терпіти, хоче розлучитися вже. Мені й дочки шкода, але й жити з чоловіком, який вважає, що його мама має рацію завжди, теж не варто. Краще розійтися, напевно. Що за чоловік, якому все одно, що на думку його дружини плюють постійно. У кого було схоже?