Наступ ЗСУ: наближається ліквідація Херсонсько-Бериславського плацдарму армії РФ

Spread the love

Великий український наступ на півдні, на який усе так довго чекали, справді почався і приніс перші успіхи. Тепер про це можна говорити з упевненістю, незважаючи на заяви представників Міноборони РФ та проросійських блогерів про те, що контрнаступ на Херсонщині «зупинено та відображено з великими втратами для ЗСУ».

Що ж насправді відбувається на фронті? У перший день наступу, 29 серпня, українські війська змогли досягти тактичної раптовості атаки на Херсонсько-Бериславський плацдарм на двох із трьох напрямків головних ударів, просунулися на відстань до 10 км і прорвали першу смугу оборони (залишилося ще дві), звільнивши 4 села. Потім темпи українського наступу сповільнились.

Відчутний рух відбувся 4 вересня, коли ЗСУ звільнили важливе стратегічне селище Високопілля, крайній північний пункт російського плацдарму, що найближче розташоване до Кривого Рогу. Високопілля вже близько місяця знаходилося у півкільці українських військ, і тепер російські війська змушені були звідти піти, причому з великими втратами. Це підтверджується даними сайту Oryx.

За 4 вересня підтверджені російські втрати бронетехніки сухопутних військ, включаючи повітрянодесантні, зросли на 118 одиниць, включаючи 3 танки: до 3198 одиниць, включаючи 1005 танків. При цьому за 2 вересня вони зросли лише на 14 одиниць, включаючи 4 танки, а за 3 вересня – лише на 4 танки (підтверджених втрат в іншій бронетехніці того дня не було).

Таке різке зростання втрат бронетехніки за 4 вересня дозволяє припустити, що вогонь української артилерії значно посилився, а російські можливості відповідати на неї так само значно зменшилися через кризу із постачанням: українська артилерія методично руйнує мости через Дніпро. Крім того, зменшилися російські можливості маневрувати бронетехнікою на плацдармі – очевидно, через брак пального.

Українські втрати в бронетехніці не зростали з вечора 2 вересня. Коефіцієнт втрат бронетехніки зараз становить 3,69:1 на користь України. 31 серпня він становив 3,66, а 2 та 3 вересня – 3,67. Це говорить і про відносне зростання російських втрат у живій силі порівняно з українськими.

Справді, за оцінкою українського Генштабу, якщо протягом багатьох днів до 29 серпня російські втрати становили 150-250 убитих на день, то з початком контрнаступу вони досягають 350-450 убитих на день.

Український Генштаб оцінював втрати російських регулярних військ на ранок 4 вересня 49 500 убитими. Згідно з моєю попередньою оцінкою, на вечір 23 серпня на 45 550 вбитих російських військовослужбовців регулярної армії припадало 25 250 військовослужбовців «ДНР» і «ЛНР» і «вагнерівців», тобто на одного вбитого і регулярного військовослужбовця припадало 18 . Якщо ця пропорція збереглася, то на ранок 4 вересня сукупні російські втрати вбитими можна оцінити в 77 тисяч.

Ми припускаємо, що в російських військах на одного вбитого припадає двоє поранених. Тоді загальну кількість убитих і поранених у російській регулярній армії та іррегулярних формуваннях можна оцінити у 231 тисячу.

Зважаючи на все, контрнаступ розвивається повільно не через опір російських військ та великих втрат ЗСУ, а внаслідок тактики, обраної українським командуванням. Воно покладається насамперед на потужну артилерію та РСЗВ HIMARS. Останні в ході контрнаступу стали застосовуватися не лише за командними пунктами, аеродромами, складами та іншими важливими логістичними об’єктами, а й безпосередньо за позиціями піхоти та танків.

Мета ВСУ – до такої міри зруйнувати логістику плацдарму і змусити російське угруповання так виснажити свій запас боєприпасів, щоб воно було не в змозі стримувати український наступ і завдавати значним збиткам. Така тактика спрямовано максимальне заощадження життів своїх солдатів. В результаті настання розтягується на кілька тижнів або навіть місяців.

Для успіху тактики необхідні поставки великої кількості боєприпасів від США та інших союзників протягом багатьох місяців. Також необхідні поставки РСЗВ HIMARS, M270 та 155-міліметрової артилерії, у тому числі для відшкодування втрат, які поки невеликі. Підтверджених втрат Україною HIMARS і M270 досі немає, а втрати американських 155мм гаубиць M777A2, що буксируються, становлять 9 одиниць, норвезьких самохідних 155 мм гаубиць M109A3GN – 2 одиниці та польських самохідних 115 мм rab.

З такою тактикою та темпами наступу українці у разі успіху можуть очікувати лише на ліквідацію Херсонсько-Бериславського плацдарму, але це навряд чи відбудеться раніше кінця вересня. З іншого боку, терміни контрнаступу обмежені настанням бездоріжжя – залежно від погоди це може бути середина або кінець жовтня.

Навіть за найсприятливішого для української сторони перебігу подій вона не матиме часу для того, щоб розвинути успіх хоча б звільненням Мелітополя та захопленням плацдарму на лівому березі в пониззі Дніпра. А без такого плацдарму доведеться евакуювати населення Херсона, оскільки він залишиться під дуже огрядним вогнем російської артилерії. Але сама по собі ліквідація 20-тисячного російського угруповання на правому березі Дніпра стала б великою перемогою української армії та чутливим, хоч і не смертельним, ударом по Володимиру Путіну.

Борис Соколов, «Грані»