Рідні захисників “Азовсталі” заявили, що не знають, де тримають воїнів

Родичі захисників Маріуполя, виведених у середині травня з території заводу “Азовсталь”, не знають про те, де утримуються воїни та як із ними поводяться. Зв’язку із захисниками Маріуполя вони не мають.

Щоб повернути додому своїх чоловіків, братів та синів, родички українських воїнів створили громадську організацію, яка добиватиметься порятунку героїв. Про це дружини та матері захисників “Азовсталі”  оголосили  на брифінгу у Києві 30 травня.

“Сьогодні ми оголошуємо про створення Ради дружин та матерів захисників України “Жінки зі Сталі”. Ця рада буде медіатором між рідною та владою, буде потужною публічною силою та променем світла у збереженні людських цінностей”, – зазначила дружина бійця полку “Азов” Наталія Зарицька.

Родички захисників Маріуполя наголосили, що метою існування організації буде отримання повної інформації про українських полонених, умови утримання та, звичайно ж, боротьба за їх повернення додому.

На даний момент, кажуть жінки, вони не мають жодної інформації щодо своїх близьких, які вийшли з “Азовсталі”.

“Я хочу звернутися як до українських медіа, так і до закордонних медіа, щоб ви справді не мовчали. Вся ця евакуація – це не повернення додому, хлопці не вдома. Де вони, що вони, за яких умов, ми не знаємо”, – розповіла сестра начальника штабу першого заступника командира полку “Азов” майора Богдана Кротевича Сандра.

Сандра Кротевич наголосила: останню звістку від брата вона отримала того дня, коли українських воїнів вивозили з території заводу.

Останній раз він написав о 5 ранку, що після обіду зв’язку, можливо, більше не буде. Тому зі мною зв’язку не було і, наскільки мені відомо, – з іншими теж не було”, – сказала Кротевич.

У такому ж невіданні щодо долі своїх близьких перебувають і багато інших родичів захисників Маріуполя.

“Чоловік мені востаннє зателефонував 17 травня. Поки невідомо, що з ним, де він, чи живий він, чи не замучений, чи не піддається тортурам… Вже майже два тижні я не отримую від нього жодної звістки”, – сказала Зарицька.

Не допомогли отримати хоч якусь інформацію та звернення до Міжнародного комітету Червоного Хреста.

“Мені дзвонили від Червоного Хреста днів 4-5 тому і просто повідомили, що зафіксували факт його виходу із заводу “Азовсталь”, але на всі мої питання – чи живий, у якому стані, мені жодної інформації не надали”, – розповіла Зарицька.