Ми із чоловіком живемо рік у шлюбі, нам по 27 років. Перші півроку все було чудово. Я працюю, але заробіток у мене нестабільний, місяць взагалі може не бути роботи. Чоловік працює на держслужбі, зарплата у нього не надто велика.

Спочатку вели загальний бюджет, але не вийшло, тому що я дуже економна, кожну копійку рахую, планую, як розподілити дохід так, щоб вистачило на необхідне та залишилися гроші для накопичень. А мій чоловік навпаки не вміє правильно розпоряджатися фінансами, всю суму за два тижні може витратити.

Подарунки він мені дарує, і я йому теж. Живемо у моїй квартирі. До шлюбу я спромоглася накопичити пристойну суму, приблизно 20 тисяч доларів. Коли чоловік дізнався, що в мене є така сума, почав вважати, що ці гроші загальні, став мені пропонувати вкласти їх у бізнес чи мою машину поміняти на новішу, але я відмовилася. Сказала йому, що це не спільні гроші, а мої особисто. Якби він туди вклав бодай половину або трохи менше половини, тоді були б наші спільні. Йому дуже не сподобалися мої слова.

Коли в нас так і не вдалося вести спільний бюджет, а чоловік сказав мені, що я «зачепила» його зі своєю економією, то я запропонувала роздільний бюджет. Сказала, що ділитимемо витрати на комуналку та продукти навпіл, а решту грошей кожен витрачає сам на себе. Він погодився.

До весілля він жив із батьками. Зараз дуже хоче дитину, і я хочу, але якщо я піду в декрет, то він мене з дитиною не потягне на свою невелику зарплатню. Я запропонувала йому сісти разом і прорахувати, скільки на місяць йтиме грошей на дитину і на нас із нею: харчування, памперси, комуналка. І якщо вирішили народити дитину, то треба почати відкладати гроші, без цього не впоратися. Чоловік сказав, що довго відкладатимемо, і відмовився.

Останнім часом він почав часто випивати, може у будній день після роботи може випити. У вихідні дні, звісно, ​​теж. Я намагалася з ним спокійно поговорити щодо частого вживання, запитала, що в нього трапилося. Він відповів мені, що йому нудно.

Коли ми почали вести роздільний бюджет, то чоловік завжди закінчував гроші до зарплати, і він почав просити у мене. Спершу я йому давала, потім мене це стало дратувати, і я перестала. Сказала, щоб він вчився правильно розподіляти свої кошти.

Вчора чоловік знову попросив у мене гроші на випивку, я відмовила, зарплата в нього наступного тижня. Він агресивно відреагував, обізвав мене до жаднюгою, не розмовляв зі мною, сказав, що я його дуже образила. Сьогодні я весь день була у мами. Коли приїхала додому, то мій чоловік був випивший. Приїхав його друг із дружиною.

Знову попросив у мене гроші, я не дала. Попросив у друзів, але вони також не дали. Знову на мене образився, сказав, що подає на розлучення, що хоче повернутися до батьків, бо я погана дружина і погана мати. Сказав мені, що коли він жив з батьками, то нічого не потребував, ні в чому собі не відмовляв.

Вирішив, що причина в мені, що я погана людина, що від мене немає жодної віддачі. Дорікав, що він для мене все робить, а мені шкода для нього якихось копійок. Сказав, що я дотримуюсь психології злиднів – тільки й думаю про те, щоб заощаджувати. Заразила та його цим.

Розповіла подрузі. Вона каже, що може мені просто відпустити ситуацію, об’єднати бюджет знову та зробити чоловіка відповідальним за нього. Говорить, що варто дати йому шанс відчути себе чоловіком. Вважає, що це може допомогти. Я сама вже налаштувалася на розлучення, але раптом вона має рацію, і можна змінити ситуацію? Як вважаєте, чи є шанс?