Свекри протягом життя не дбали про своє житло, але тепер хочуть жити з нами

Батьки мого чоловіка живуть в маленькому вмираючому селі в глибині лісу. Приблизно 17-20 років тому вони покинули село і знайшли роботу, знявши квартиру в місті. Протягом цього часу вони не змогли вирішити питання щодо власного житла.

Їхні діти, мій чоловік та його сестра, вже дорослі та мають свої сім’ї. Сестра вийшла заміж за чоловіка, який має дві квартири, і батьки мого чоловіка переїхали до однієї з них. Але за цей час вони не зробили жодних кроків, щоб придбати власне житло.

Ми з чоловіком живемо в квартирі, яка належить моїй родині. Ми не плануємо переїзду, але активно працюємо над придбанням власного житла. Чоловік показує мені оголошення про нерухомість, які він знаходить в Інтернеті, але я не цікавлюся цим.

Одного разу я запитала чоловіка, навіщо нам потрібний будинок, і він сказав, що його батьки, які ще не дуже старі (віком від 53 до 55 років), хочуть переїхати до нас, оскільки вони не мають власного житла. Це мені здалося неправильним, оскільки їхні діти є дорослими і мають власні родини, але свекри не піклувалися про своє житло.

Я в шоці, гніві та в повній відмові. Його батьки при переїзді були трохи старші за мене. І за 20 років не подбали про себе і тепер я опинилася у позиції повинності. Чоловік уже сам не радий, але там, очевидно, все вже домовлено, а я вперлася. Тепер ми маємо постійні скандали на цю тему. Я не хочу вирішувати житлове питання свекрух за наш рахунок, і тим більше жити з ними під одним дахом.

Ще жахливо зачепило те, що зі мною взагалі ніхто нічого не обговорював. Йшлося про квартиру – ми ходили на перегляди пропозицій, обирали – щось подобається, щось ні. А там виявляється, за мене вже все вирішили. У нас була домовленість, що квартиру, в якій ми живемо, здаватимемо і на ці гроші гаситимемо іпотеку. Але її оформлено на моїх батьків. А тепер я вже під таким великим сумнівом, що буде далі.

Я ніколи не погоджуся на будинок і квартиру дивимося з необхідною кількістю кімнат. Я не братиму житло з великою кількістю кімнат з таким розрахунком, що батьки потім приїдуть до нас. Ніколи не погоджуся на це.

У мене досить жорсткий характер, щоб наполягти на своєму. У моїй квартирі свекруха була один раз, одразу після нашого з чоловіком переїзду. Це було 9 років тому – все! Після я вирішила, що не хочу таких посиденьок. І питання були, і скандали із золовкою, але я сказала один раз, що в мене не прохідний двір та всі зустрічі на нейтральній території. І були моменти, коли я відчиняла двері та говорила, що не готова до незапланованих візитів, зачиняючи двері перед батьками чоловіка. З чого він узяв, що може бути інакше і я зможу жити з ними?

Чоловік мене знає, тому поки що я перемагаю, але ці скандали вже так набридли! Вони там його налаштовують, змушують, переконують, а я тут не поступаюся. І купівлю квартири, а не вдома ще не відкинуто.

Я навіть готова скидати їм на орендоване житло, але не тоді, коли це дієздатні працюючі люди, чий заробіток не нижчий від нашого сімейного. Вони чудово можуть подбати про себе. У майбутньому – так, можливо, коли вони будуть старими та немічні. А ось скинутися їм на покупку житло – це не реально, та й не заслужено. Батьки чоловіка за все життя не подбали ні про дочку, ні про сина, ні про себе. То чому їм має дістатися житло на блюдечку з блакитною облямівкою?