Як Оксана впустила Андрія з сином у своє життя після зради: історія про любов, прощення та новий початок

Оксана стояла біля плити, смажачи кабачки, коли двері відчинилися, і з роботи повернувся Андрій. Він увійшов на кухню, подивився на дружину і раптом запитав:

— Ти вже все знаєш?

Оксана здивовано глянула на нього:

— Про що ти?

— Про Олену, — тихо сказав Андрій.

Оксана зблідла, але відповіла твердо:

— Зустрічалася з нею сьогодні. Але я не повірила тому, що вона сказала.

— Це правда. І я йду від тебе, — сказав Андрій і пішов у кімнату збирати речі.

***

Андрій був першим і єдиним коханням Оксани. Вона закохалася в нього ще в університеті, коли він своїм шармом і харизмою підкорював не лише однокурсниць, а й викладачів. Її почуття залишалися прихованими, і, можливо, саме це і привернуло його увагу.

Їхній роман був швидким, весілля — несподіваним. Друзі Андрія, а також численні його прихильниці, не вірили в успіх цього шлюбу, пророкуючи йому швидкий кінець. Але Оксана та Андрій прожили щасливо разом п’ятнадцять років, попри те, що дітей у них не було.

Причиною стала новина, яка змінила їхні стосунки. Оксана дізналася, що не може мати дітей. Вона відчувала провину перед Андрієм, а їхнє подружнє життя поступово втрачало тепло.

***

Все змінилося, коли зателефонувала Олена — секретарка Андрія. Вона прийшла на зустріч із Оксаною в сукні, яка підкреслювала помітний животик.

— Скоро народиться наша з Андрієм дитина. Він мене кохає, але шкодує тебе і не може зізнатися. Ви ж не будете триматися за це безнадійне подружжя? — сказала Олена.

Оксана слухала її мовчки, намагаючись зберігати спокій.

— Нехай він сам вирішить, — відповіла Оксана і пішла додому.

Але Андрій не виправдав її сподівань. Він лише сказав: „Ти вже все знаєш…”

***

Оксана написала записку, попросивши Андрія зібрати речі, і залишила квартиру. Коли вона повернулася, його ключі лежали на столі. Андрій пішов, залишивши її саму з болем і невизначеністю.

Час минав, але Оксана не могла забути Андрія. Вона продовжувала його кохати, попри вмовляння друзів і родичів почати нове життя.

***

Минуло кілька місяців. Від співробітників Андрія Оксана дізналася, що Олена покинула дитину на нього і поїхала за кордон. Андрій змарнів, взявши на себе роль батька-одинака.

Одного вечора в двері Оксани подзвонили. На порозі стояв Андрій із маленьким Іванком на руках.

— Оксано, мені більше немає до кого йти. Я винен перед тобою, але не можу самотужки впоратися. Допоможи…

Оксана, яка довго чекала його повернення, вагалася лише мить. Дитина в його руках стала відповіддю на всі її сумніви. Вона впустила їх до свого життя.

***

Турбота про малюка згуртувала їх. Оксана відчула себе матір’ю, а Іванко отримав любов, якої ніколи не бачив від біологічної матері. Одного разу, прибираючи, Оксана знайшла невідкритий конверт із результатами аналізів Андрія.

Те, що вона дізналася, шокувало її. Андрій не міг бути батьком.

— Я ніколи не скажу йому про це, — подумала вона, знищуючи папірець. — Іванко тепер наш. І я не дозволю йому повернути дитину тій жінці.

Оксана вирішила боротися за нову родину, в якій було місце для любові, довіри й нового життя.