Я почала говорити правду і відстоювати особисті межі, але нажила ворогів. Як так?

– І не треба робити круглі очі. Чи ти нічого не знаєш? Що твоя Марина п’є у вихідні та у клубах фестивалить, поки ти дітей дивишся? І з роботи її “колеги” підвозять нескінченно? І друзі пишуть вечорами та квіти дарують? Роги обстригай іноді, олень.

У дівчини навпроти спотворилося обличчя, а молодик закашлявся від обурення. Сімейний вечір переростав у грандіозний скандал. А чому?

Все почалося кілька тижнів тому, коли Аліна втомилася від нескінченної роботи, винесення мозку з боку родичів та скарг подруги. І вона прийняла важке рішення, яке мало за її планом очистити її оточення і зробити життя кращим — висловлювати свої претензії та говорити правду.

І помчало. У перший же день експерименту на роботі колега, як завжди, пішла на лікарняний. Вранці зателефонувала та поставила перед фактом, що у молодшого температура. За традицією її обов’язки автоматично звалювалися на Аліну, адже вона була незаміжня і без дітей. До кінця робочого дня дівчина навіть пальцем не торкнулася документів колеги. І тут до начальниці дійшло:

–  Аліна, а ти чого накладні Ксенії не розносиш?

— Маріє В’ячеславівно, можливо, тому що це не мій обов’язок? Ви оформили доплату? Мене офіційно ознайомили?

— Аліна, тобі що, тяжко? Що за муха тебе вкусила? Що за саботаж?

— Може, про саботаж поговоримо з Ксенією? Піднімемо всі роздруківки та подивимося, як часто вона відвідує роботу? Чи це інше? Ах так, вона ж ваша родичка, тож за неї нехай гномики працюють. Я більше безкоштовно ні за кого не працюватиму.

У начальниці стало таке обличчя, ніби вона сьорбнула оцту. Вона настільки звикла, що дівчина всіх замінює, що питання про доплати чи заохочення навіть не ставало. А чого платити, якщо людина безкоштовно працює?

— Чи знаєш, Аліна, якщо ти відмовляєшся, то я піду до директора.

Аліна, яка сама від себе не чекала такої відсічі, хотіла відразу ж піти назад, а потім практично вкусила себе за язик. Даремно вона чи тренувалася вдома давати відсіч? Чи не вона нещодавно плакала на роботі від втоми, коли заміняла двох колег, а потім ридала від образи, отримавши розрахунковий аркуш?

— Ідіть, звичайно. І мене не забудьте потім покликати.

Розвернувшись у кріслі, вона почала спокійно займатися своєю роботою, краєм ока поглядаючи на начальницю. А та, хоч як дивно, задумливо сиділа і дивилася у вікно. Потім щось надрукувала та подала дівчині.

– Ого, доплата? Вперше за три роки? Дякую.

– Я від тебе такого не чекала.

А в Аліни від першої перемоги тремтіли руки. З одного боку, вона шкодувала, що висловила правду про начальницю та Ксенію, з іншого боку всі про це знали. То навіщо лицемірити?

Але з цього дня начальницю начебто підмінили. Вона постійно почала контролювати її роботу, перевіряти ще раз документи і намагатися чіплятися до дрібниць. Роботу дівчина свою знала на «відмінно», але така пильна увага дратувала.

Друга конфліктна ситуація сталася у вихідні. До неї в гості, як завжди, прийшла найкраща подруга зі скаргами на свого хлопця. Це було очікувано, адже скиглення по п’ятницях стало настільки постійним, що Аліна могла сама вже почати перераховувати список скарг, які не змінювалися місяцями.

Але все пішло не за сценарієм. Не дослухавши навіть половини оповідання, Аліна перебила подругу:

— А що ти бідкаєшся? Ти не знаєш, що нічого не зміниться? Ти живеш з ним три роки, обмиваєш, готуєш-прибираєш, витрачаєш практично всю свою зарплату на його хобі та смакоти. Чого ти чекаєш? Чому йому змінюватись? Навіщо ти мені це все нескінченно розповідаєш, якщо мої поради ігноруєш?

Подобається тобі бути такою жертвою, про яку він витирає ноги, терпи далі. Ти йому вигідна і він з тобою ніколи не одружується, тільки якщо залетиш. А потім почнеш далі скиглити про втому від дитини та від чоловіка-козла. Досить, я тобі не помийна яма для зливу негативу.

— Ото як? І це мені кажеш ти, найкраща подруго?

— Ось тому й кажу, бо всі чудово розуміють, але мовчать. А я говорю тобі правду.

– А я тебе просила її? Та пішла ти…

Подруга схопила свої речі і, втираючи сльози, стрімголов побігла вниз сходами. Аліна намагалася її набрати, але та її заблокувала. За що? За правду?

І ось тепер сімейний вечір. Як завжди, зібралася вся сім’ям за великим столом “просто так”. І почалися питання із серії «про особисте життя і коли народиш». Раніше дівчина відмовчувалася або намагалася жартувати, але тепер не промовчала.

Тим більше, найбільше завжди її підколювала невістка, яка зраджувала братові. Усі про це знали, неодноразово бачили її по злачних місцях у компанії з чоловіками, з якими та цілувалася та обіймалась, але мовчали. Чому мовчали? Щиро вважали, що це не їхня справа і брат сам розбереться без порадників. І ось на черговий випад невістки Аліна не стрималася.

Крики сльози та тихий вечір закінчився диким скандалом. Брат став на бік дружини, мама намагалася згладити обстановку, тато втік курити на майданчик. На спроби потім мами надумати доньку, та у відповідь тільки огризнулася. Сльози, валеріанка та ввечері підбиття підсумків.

Отже, чого привів її експеримент? Аліна почала обмірковувати всі ситуації і все одно схилялася до висновку, що вона має рацію. На роботі давно треба було виправляти ситуацію, вона фізично втомилася працювати за всіх.

Подруга? А скільки можна бути зливним бачком для негативу? Тим паче дівчина помітила, що її проблеми навіть не слухають. Брате? Ну, нехай отримає свою пігулку щастя, раз стільки часу дозволяв своїй дружині постійно принижувати і ображати сестру. Тим більше, давно настав час йому відкрити правду.

Тихенько заздвонив телефон. Мама:

— А ти не думала, що колись тобі теж хтось так само в очі скаже всю правду? Приємно буде? Чи ти у нас ідеал? Біле пальто не тисне?

– Мамо, ти вирішила мене життя повчити? То може бути пізно? Можливо, треба було вихованням дітей займатися, а не батька по району днями шукати? Давно він порядний став?

– Аліна! Що ти таке кажеш? Він особливо не пив!

— Мама, звичайно, не пив, він просто бухав до виклику швидкої. Бувай.

І чого ображатися? У чому вона не права? Спочатку не виховують, а потім вимагають ідеального виховання та поваги.

Однозначно, говорити правду корисно, але чомусь коло її оточення очистилося, але її почали ненавидіти. Як упіймати саме ту грань, коли й висловлюєш і залишаєшся приємним співрозмовником? Чому люди так не люблять слухати правду про себе?