10 психічних захворювань, які маскуються під звичайні риси характеру

Часто екстравагантні вчинки ми списуємо на характер людини. А якщо за цим криється щось більше? Видатні американські психотерапевти Аарон Бек і Артур Фрімен в книзі «Когнітивна психотерапія розладів особистості» (Cognitive Therapy of Personality Disorders) розкрили секрети людського темпераменту.

1. Безвідповідальне ставлення

До цієї категорії сміливо можна записувати всіх, хто прагне більше відпочивати і менше працювати. Зрозуміло, це звичайне людське бажання, проте деякі з нас частенько перегинають палицю.

Наприклад, якщо співробітник компанії за рік оформив кілька лікарняних, взяв декілька відпусток і незліченну кількість відгулів, а при цьому примудрявся ще й спізнюватися, психолог  поставив би йому антисоціальний розлад особистості. Правда, для цього потрібно, щоб спостерігалися ще і такі симптоми:

  • часта брехня, яка нічим не мотивована;
  • прагнення жити за чужий рахунок;
  • часте звільнення без подальших планів із працевлаштуванням, тобто «відхід у нікуди»;
  • розтрата грошей не за призначенням (збирався купити продукти, а придбав нову іграшку для приставки).

Боротися з антисоціальними допоможе тайм-менеджмент і нагороди. Досить розписати, який презент можна собі зробити за те чи інше досягнення (наприклад, кілька днів прожити за складеним планом), і дотримуватися розкладу хоча би протягом місяця, щоб встигла виробитися звичка.

Ще при таких порушеннях психологи рекомендують вправу «Огляд виборів»: письмово ставиться проблема, визначаються можливі виходи з неї і переваги/недоліки кожного. Це допоможе приймати рішення раціонально.

2. Сором’язливість

Надмірна сором’язливість з часом може перерости в тотальне відчуження і небажання встановлювати зв’язки із зовнішнім світом. Люди, які перебувають на межі психічного розладу, перестають відчувати сильні емоції і намагаються обмежити себе в будь-яких контактах, а тому часто вибирають віддалену роботу або іншу діяльність, яка ніяк не пов’язана з комунікацією.

Гіпертрофована інтроверсія призводить до шизофренічного розладу особистості, який має такі ознаки:

  • байдужість до критики і похвали;
  • відсутність близьких друзів або наявність тільки одного друга;
  • схильність часто і нереалістично мріяти;
  • надмірна чутливість, яку неможливо або страшно висловити тим, хто вас оточує.

Запобігти розвитку хвороби можна різними способами. Один з найбільш дієвих – діяльність в групі. Підійде будь-який гурток: малювання, вивчення іноземної мови, йога або пілатес.

Для боротьби з мізантропією, що зростає, варто скористатися простим лайфхаком: замість фрази «я не люблю людей» говорити «мені не подобається ця річ» (риса характеру, одяг, зовнішність, звичка чи щось інше). Такий підхід дозволить сформувати нове переконання: в людях, крім поганого, є і щось хороше.

3. Прокрастинація

До цієї категорії потрапляють бунтарі, які не бажають підкорятися правилам в суспільстві. Виражається все у відкладанні необхідних дій на колись. Не вилікувана прокрастинація цілком може привести до пасивно-агресивного розладу особистості, який часто тягне за собою хронічну депресію.

Трохи бунтарства в школі чи університеті – явище цілком закономірне, і в ньому шукати витоків хвороби не треба. Про те, що прокрастинація переходить в нову фазу розвитку, можуть говорити такі симптоми:

  • дратівливість у відповідь на прохання зробити щось не особливо приємне, але звичайне для більшості людей (наприклад, помити посуд, прибрати за кішкою або винести сміття);
  • дуже повільний темп роботи і погана її якість;
  • образа на корисні поради навколишніх про те, як зробити роботу швидше і краще;
    необгрунтована злісна критика людей, які наділені владою.

Складність профілактики полягає в тому, що людина зазвичай вважає, що вона ні в чому не винна. Тут прекрасно підійде вже описана нами вправа «Огляд виборів». Ще рекомендується соціальна гра, в якій потрібно покласти себе на місце інших людей, щоб зрозуміти їхні почуття. Така терапія зупинить прогрес прокрастинації і зробить людину більш чуйною щодо ближніх.

4. Імпульсивність і гарячковість

Людина, яка не намагається взяти під контроль гнів, ризикує отримати крайній розлад особистості. Один з типових проявів наближення хвороби – різка і нічим не мотивована зміна думок на радикально протилежні. Скажімо, сьогодні ви вважаєте, що смажена яєчня жахливо впливає на ваш шлунок, і ненавидите її, а післязавтра із захватом готуєте її на сніданок.

Звичайно, просто імпульсивність нічим не загрожує. Хоча задуматися варто, якщо ви виявили укупі із запальністю ще і такі симптоми:

  • непостійні дружні та романтичні зв’язки;
  • часті бездумні витрати грошей (зібралися за кавоваркою, а купили другий телевізор);
  • необережне, на межі аварій водіння;
  • зміна настрою без видимих причин і відчуття хронічної нудьги.

Чудова профілактика – курси управління гнівом і різні тренінги зі самоідентичності. Корисним буде самоконтроль із заохоченням. Наприклад, якщо ви зібралися за тією кавоваркою, купіть саме її (НЕ прихопивши з собою при цьому пів магазину), а в нагороду придбайте річ, про яку давно мріяли.

5. Самобичування

Людей, схильних до самобичування, спокійно можна назвати страусами: при кожному зручному випадку вони ховають голову в пісок, намагаючись сховатися від проблем. У психології це називається  розладом уникання особистості. У запущених випадках з’являються панічні атаки, депресія і порушення сну.

Самокритика в малих дозах корисна, тому що штовхає нас на розвиток, а ось у великих відверто небезпечна для психічного стану. Бити на сполох можна тоді, якщо спостерігається наступне:

  • сильна і миттєва образа на критику або несхвалення;
  • уникнення нових контактів, що доходить до абсурду (наприклад, відмова від підвищення, якщо воно вимагає спілкування з новими людьми);
  • перебільшення потенційних труднощів, фізичних небезпек або ризику звичайних дій;
  • стримування себе у спілкуванні з людьми через страх сказати щось не те.

Дієва вправа в цьому випадку – спростування неправдивих пророцтв. Потрібно записати свої припущення з приводу якоїсь дії, яку необхідно зробити. Наприклад: «Якщо я піду в незнайомий магазин пізно ввечері, мене обов’язково обкрадуть», – а потім зробити цю дію і записати результат.

Згодом, коли будуть виникати сумніви і негативне передчуття, досить лише відкрити блокнот із записами, щоб переконатися: нічого страшного не трапиться.

6. Підозріливість

Кожен з нас трошки параноїк, і це нормально. Але деякі люди в своїх підозрах переходять усі нормальні межі: зламують сторінки в соцмережах, прослуховують телефонні розмови і навіть наймають приватного детектива.

Людина, яку сумніви штовхають на такі відчайдушні дії, можливо, страждає параноїчним розладом особистості. Це порушення супроводжується такими ознаками:

  • необгрунтована недовіра партнеру;
  • пошук прихованих умислів в звичайних діях людей (наприклад, сусід навмисне грюкає дверима, щоб вам допекти);
  • тенденція вважати всіх, крім себе, винними;
  • відсутність почуття гумору, нездатність бачити смішне в побутових ситуаціях.

Прекрасний спосіб боротися з хронічною недовірою – завести список знайомих людей і ставити плюсики навпроти їхнього імені кожного разу, коли вони в чомусь виправдовують очікування (наприклад, ви боялися, що хлопець на корпоративі забуде про ваше існування, а він приділяв вам увагу весь вечір).

Коли наступного разу виникне якась підозра, досить буде глянути на кількість плюсиків, і недовіра зникне.

7. Послужливість

Залежність від близьких – визначальна ознака всіх ссавців і, звичайно ж, людини. Покладатися на інших зовсім нормально, а ось надмірна прихильність визначається у медицині як залежний розлад особистості.

Межею, за якою криється це порушення психіки, вважається важкість або неможливість приймати рішення без схвалення авторитетної людини. Крім того, захворювання супроводжують такі симптоми:

  • згоду з близькими, рідними, навіть якщо вони не праві;
  • відчуття дискомфорту на самоті і прагнення зробити що завгодно, аби тільки не бути самотнім;
  • вчинення неприємних або принизливих дій з метою сподобатися;
  • безпідставні нав’язливі думки, що всі люди навколо – зрадники.

Найкращий спосіб боротьби – зібрати докази своєї компетентності, наприклад: «я добре воджу машину», «я підготував прекрасний звіт на роботі» і т. д. Кожного разу, коли з’являється бажання попросити схвалення у когось, потрібно подивитися на список – це додасть впевненості.

8. Емоційність

Зайва емоційність і чутливість можуть бути симптомом гістріонного розладу особистості, який в світі називається просто істерією. Прагнення привернути до себе увагу природно для людини, поки не переходить у спалахи гніву та істерики.

Яскрава риса – дуже емоційна мова й одночасно відсутність в ній деталей. Наприклад, на запитання «А як виглядає ваша мама?» Відповідь буде приблизно такою: «Вона була дуже гарною».

Інші ознаки розладу:

  • постійний пошук підтримки, схвалення і похвали авторитетної людини;
  • неможливість зосередитися на одній справі протягом довгого часу;
  • поверхневі емоції, які швидко змінюються;
  • нетерпимість до прокрастинації при постійному бажанні щось робити.

Один із хороших способів протистояти істерії – робота за таймером. Необхідно поставити таймер на півгодини або годину і весь цей час займатися тільки однією справою. При уявній легкості вправи виконати її буде не так вже й просто: надто емоційним людям дуже важко всидіти на місці.

А ще їм важко поставити собі мету, тому що мріють вони зазвичай про щось прекрасне, але невизначене, тому чудовим рішенням буде ставити конкретні цілі: досягти підвищення через 2 місяці, навчитися готувати різотто до Нового року і т.д.

9. Перфекціонізм

Відчайдушний перфекціонізм – прямий шлях до обсесивно-компульсивного розладу особистості. Розвиток захворювання зазвичай пов’язаний з тим, що суспільство цінує такі якості, як увагу до деталей, самодисципліну, емоційний контроль, надійність, підкреслену ввічливість, і люди сильно захоплюються.

Тоді ці чудові властивості стають справжньою катастрофою: емоційним блокуванням, догматичністю, психологічною негнучкістю.

Тривожитися перфекціоністам варто, коли вони виявляють такі тенденції:

  • небажання витрачати час на себе через острах стати непродуктивним;
  • відмову викидати непотрібні речі з думкою «для чогось ще стане в нагоді»;
  • патологічний страх припуститися помилки;
  • прагнення робити роботу за інших через переконання, що ніхто більше не зможе зробити її так само якісно.

Перфекціоністам важко всидіти на місці, тому що їх єство вимагає негайної діяльності, а тому психологи рекомендують побутову медитацію. Підійдуть будь-які форми – від масажу до прослуховування музики із заплющеними очима.

Щоб закріпити успіх, корисно записувати, скільки справ було виконано в дні без релаксації і в дні, коли вона була. Це переконає перфекціоніста, що відпочинок продуктивності не перешкода.

10. Завищена самооцінка

Завищена самооцінка набагато краща за самобичування, хоча і тут є свої межі. Відчувши переваги усвідомлення себе як розумної, красивої і взагалі найкращої людини, легко впасти і в цей нарцисичний розлад особистості. А звідти рукою подати до депресій, почуття неповноцінності та інших «принад», якими страждають люди, які вважають себе наполеонами:

  • прихований або явний гнів у відповідь на будь-яку критику;
  • використання людей для досягнення власних цілей;
  • очікування особливого ставлення до себе (наприклад, в черзі таку людину всі повинні пропускати, а чому – вона і сама не знає);
  • сильна заздрість і постійні мрії про казкове багатство.

Головна проблема нарциса – невідповідність очікувань і реальності, а звідси і побічні: відчуття нікчемності, часта зміна настроїв, страх потрапити в незручне становище. Одна із вправ у боротьбі з розладом – знизити планку бажань до реально досяжних. Скажімо, замість купівлі розкішного авто можна придбати туфлі в найближчому магазині взуття.

За матеріалами