Дивлячись на свою новонароджену дитину, вона не може стримати сліз. Але любов матері всесильна!

Буває так, що очікуване народження дитини приносить не радість і щастя батькам, а справжнє горе. У нашому світі ніхто не застрахований від того, що його син або дочка з’являться на світ не такими, як усі.

Коли народжується хвора дитина, перед його батьком і матір’ю постає складне питання: а чи зможу я виховати таку дитину? Чи зможу я змінити все своє життя і присвятити його малюкові? Дуже велика спокуса віддати таку дитину в дитячий будинок і забути. На жаль, деякі дорослі так і роблять. Вони кидають від своїх дітей. Малюки виявляються нікому не потрібними. Хворі діти, та ще й в притулку, без любові і ласки стають ізгоями. Життя їх часто буває дуже коротким і сумним.

На щастя, дівчинці Бренне пощастило. Хоча це слово «пощастило» не надто вдале. Адже з’явилася вона на світ з рідкісним генетичним захворюванням «іхтіоз Арлекіна». Її шкіра зростає в десятки разів швидше звичайної. Вона схожа на рибну луску. Шкіра просто шарами висить на обличчі й тілі дівчинки. Через це почервоніння по всьому обличчю і постійні болі. Волосся у неї майже не росте.

Щоб полегшити страждання дівчинки, її батькам доводиться часто купати дочку. Але ж нічого не віщувало біди. УЗД показувало, що дівчинка цілком здорова. «Іхтіоз Арлекіна» зустрічається у одного з мільйона немовлят. Половина дітей з таким синдромом вмирає в перші дні.

Кортні і Еван Уестлейк цілих два тижні після народження тлінні не бачили її. Вони встигли побачити доньку тільки пару секунд. Як тільки дівчинка народилася, вона була доставлена ​​у відділення інтенсивної терапії. Там цілих чотирнадцять днів лікарі боролися за життя немовляти.

Неможливо уявити, що весь цей час відчували молоді батьки. Але навіть коли їм дозволили взяти на руки Брено, вони не могли стримати сліз. Їх дитину вилікувати неможливо. Вона на все життя залишиться такою. Але горе не зламало подружжя. Вони забрали дівчинку додому.

Уже минуло кілька років. Бренна зростає так само як і інші діти. Вона любить грати, посміхається і радує батьків. У неї є старший братик. Вони майже нерозлучні. Кортні розповідає, що її дуже ображає ставлення суспільства до її дочки.

На Брено постійно тикають пальцями і задають купу питань. Батьки інших дітей намагаються обмежити спілкування своїх чад з Брено. Дітей насильно відводять від дівчинки, як ніби «іхтіоз Арлекіна» заразний. Але і саме малятко росте з характером. Вона не дає себе кривдити.

Щоб пояснити світу, що її дочка така як всі діти, її мама завела блог. На сторінці інтернет-щоденника Кортні розповідає про життя з дитиною, у якої генетичне захворювання. Вона навіть видала книгу про Брено. Вона називається «Різна краса». Хтось скаже, що батьки за рахунок хвороби дитини піаряться і заробляють гроші. Звичайно ж, це неправда.

Подружжя Уестлейк дуже хочуть, щоб їхня донька стала нормальним членом суспільства. Так, вона хвора, і життя її, швидше за все, буде коротким. Але нехай вона пройде так, щоб ця дитина була хоч трішки щаслива. Адже цього заслуговує кожен малюк.