Експерти: Лукашенко веде підготовку до вторгнення в Україну
13 липня у Дрогичині та Іванові пройшла облава силовиків: вони затримали понад двадцять осіб. На всіх затриманих склали протоколи за репост матеріалів із телеграм-каналів, визнаних білоруським судом екстремістськими. Після пройшли «зачистки» у Мозирі, Хойниках та Наровлі. Там затримали дев’ятьох людей. Але про що свідчать затримання активістів у прикордонних територіях?
Журналісти zerkalo.io спитали про це політичних експертів.
“Південний напрямок – джерело можливого зростання військової активності”
Аналітик Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Павло Слюнькін зазначає, що затримання активістів у прикордонних з Україною районах він розглядає як частину загального процесу активізації військових заходів на півдні Білорусі.
— У країні вже третій місяць проводяться навчання як регулярних Збройних сил, так і військ територіальної оборони, під час яких відпрацьовуються як суто оборонні, так і маневри наступального типу на кшталт форсування водних перешкод.
На Гомельщині відбулися мобілізаційні навчання для контролю явки. На них перевірялися терміни та кількість громадян, які прибули за повістками. Періодично фіксуються факти передислокації незначної кількості військової техніки на кордон з Україною. Тому й сплеск арештів у прикордонних районах я пов’язував би з тим, що влада намагається мінімізувати ризик витоків чутливої для себе інформації, затримуючи потенційних інформаторів з числа місцевого населення.
Аналітик вважає, що це вказує на те, що південний напрямок розглядається владою як джерело суттєвого зростання військової активності в майбутньому.
“Не виключено, що Мінськ готується”
Старший дослідник «Центру нових ідей» Павло Мацукевич вважає, що можливе введення білоруських військ в Україну.
— Прикордонні території традиційно перебувають під пильною увагою будь-якої влади у будь-якій країні. У цьому сенсі «прополка» активістів може бути як стандартною профілактикою, і підготовчим етапом. У другому випадку можливі варіанти. Введення білоруських військ до України — одне з них, інше — повернення російського військового контингенту до Білорусі. Не виключено також, що Мінськ готується до того, що з України почнуть прилітати ракети у відповідь на Білорусі, що летять.
За словами Мацукевича, «за будь-якого варіанту влади Мінська і Москви зацікавлені в тому, щоб проредити ряди неблагонадійних у зоні, що межує з конфліктом».
— Пропоную заглянути до передвоєнної історії БРСР. Мені здається, що відповіді на питання, що нас цікавлять сьогодні, знаходяться саме там. Навесні 1941 року, напередодні війни з Німеччиною, в БРСР йшла перевірка мобілізаційної готовності, будувалися десятки військових аеродромів.
Одночасно на території Західної Білорусі, яку тільки-но 1939-го приєднали і яка першою в СРСР зустрінеться з вермахтом, йшли арешти та депортації «неблагонадійних елементів» у віддалені регіони Радянського союзу.
Чергова депортація якраз мала завершитися 22 червня 1941 року і стосувалася тисяч неблагонадійних сімей: понад 20 тисяч осіб. У БРСР над білоруським керівництвом стояв Сталін, сьогодні над Лукашенком є Путін. На мою думку, в іншому знайти принципові відмінності теж складно. Звідси напрошуються висновки.