Українцям пояснили, чому на війні принципово важливо розмовляти українською

Колишній український нардеп Єгор Фірсов, який після повномасштабного вторгнення РФ пройшов курси тактичної медицини і вирушив на передову рятувати поранених бійців, пояснив, чому на війні важливо розмовляти рідною мовою. Як зазначив медик, мова – це те, що на полі битви допомагає відрізнити своїх від чужих.

Особливо важливо говорити українською у присутності поранених військових, які у напівсвідомому стані можуть почути мову ворога та подумати, що вони потрапили в полон. Про це Фірсов розповів на своїй сторінці у Facebook.

“Нас, тактичних медиків, вчать говорити з пораненим українською. Уявіть собі: боєць непритомний. Приходить він до тями вже в авто і чує російську мову. Яка може бути реакція пораненого? Він може вихопити зброю і всіх розстріляти, бо подумає, що потрапив у полон. Тому саме мова на війні – та річ, яка відрізняє своїх від чужих”, – пояснив екс-депутат.

Він також підкреслив, що окупант може одягнути військову форму ЗСУ та жовту пов’язку на плече, тому визначати ворога на вигляд – рішення неправильне. А ось знання рідної мови ніколи не підведе.

“Вночі, у переговорах щодо рації, коли зустрів незнайомих військових. Ворог може підступно одягнути нашу форму, зав’язати жовту пов’язку на руці. Але мова наша – її не підробити ніколи!” – Підсумував Фірсов.

Пост тактичного медика стала вірусною в мережі. За добу з моменту публікації під ним зібралося понад 2 тис. лайків, близько 120 коментарів та 540 ріпостів.

Інтернет-користувачі ділилися своєю думкою на цю тему: “Все більше випадків на війні показують, що мова – це у разі української – ознака співвітчизника. І ворога у випадку російської”, “Добре, що більшість це усвідомлює, хоч і таким гірким способом – через війну. Мова – це код нації, не лише складова нашої ідентичності, а й наш захист”, “У нашого народу будь-які відмовки, щоб не вивчати мову. Якщо людина захоче розмовляти українською, вона знайде для цього можливість, а якщо ні, шукатиме тисячу причин, щоб цього не робити”, “Мова все-таки має значення”.