Вагітна подруга попросила стати хрещеною її майбутній дитині. Я тільки збиралася їй повідомити, як мене дістали її нескінченні прохання

Дружимо з подругою вже 2 роки, живемо в одному будинку, але у різних під’їздах. Постійно разом гуляємо, ходимо в гості, можемо врятувати один одного в різних ситуаціях, доглянути дітей. Здавалося, що знайшла собі близьку за духом та поглядами людину. Чоловіки наші теж потоваришували, все було чудово.

Зараз вона вагітна другою дитиною і просто дістала мене своїми проханнями. Я не знаю, як їй м’яко (все-таки третій місяць вагітності) сказати, щоб сама вирішувала свої проблеми. Я постійно записую її та її дитину в поліклініку по електронній черзі. А тепер вона ще взяла за звичку дзвонити мені і просити заскочити на хвилинку в магазин, щоб купити їй продуктів, бо їй тяжке носити не можна.

Але ж можна й 2 рази сходити. Їй простіше, звичайно, мене напрягати. До продуктів додалася аптека. Туди їй не можна, щоби не заразитися. Кілька разів на тиждень у неї живіт болить, знову треба щось принести. Періодично відповідаю, що дуже втомилася, пропоную почекати чоловіка з роботи.

Минулого тижня зателефонувала годині о 9-й вечора, запитала, що ми робимо, і почала плакати, що дуже сильно хоче квашеної капусти, тільки про неї і думає наскільки годин. Я поспівчувала і сказала: «Чоловік приїде та купить». Вона відповіла, що він на добу. Запропонувала їй самій сходити, вона відповіла, що живіт болить, а дитина спить, не хоче будити. Коротше, хвилин 5 тільки й казала, що хочеться капусти.

Я ніби не її чоловік, щоб підриватися і виконувати її вагітні примхи. Сказала, що нічим допомогти не можу. Вона образилась, навіть голос змінився. Ще я почала дуже часто сидіти з її дитиною, поки вона в лікарні, хоча могла б відвести її до садка. Тепер вона регулярно ниє, що не буде кому водити в садок її старшу дитину, коли вона народить. Адже їй треба буде й рано вставати, і немовля одягати, а чоловік її на роботу запізниться. Мабуть, готує ґрунт для нових прохань.

Тільки я вирішила жорстко її «відшити», як вона видала, що я така хороша людина, вона хотіла б, щоб я стала хрещеною у їхньої майбутньої дитини. Таке враження, що вона відчувала мій настрій і випередила мене. Але що мені тепер робити? Вийде, що я виглядатиму свинею, якщо тепер скажу їй, що мене конкретно дістали її нескінченні прохання?

Я готова прийти на допомогу в екстреній ситуації, а не тоді, коли людині просто «з’явилося бажання». Я звертаюся до неї вкрай рідко і з серйозних випадків. Вона ж прикривається вагітністю, вирішила з мене безкоштовну помічницю зробити. Дзвонить і питає в мене, що робити, якщо в її собаки піднялася температура, а в мене в житті собаки не було, я в них взагалі не знаюся.

Чоловік каже, що треба відразу відмовитись бути хрещеною дитині, поки що не пізно. А я не можу. Чоловік вважає, що потім мене також фінансово використовуватимуть, бо вона вже зараз постійно натякає, що їм потрібна коляска, а грошей зайвих немає.

У нас візок від першої дитини ще в коридорі стоїть, руки не доходять продати її. Але я вдаю, що не розумію її натяків щодо коляски. Мені не хочеться її ображати, вона вагітна. У вагітних часто «дах зносить», але 90% її прохань я все ж таки відкидаю. А вона знову і знову продовжує про щось просити. Як припинити це?