ЗМІ: Путін боїться, що російські генерали стануть популярними через війну і перестануть йому підкорятися

Президент Росії Володимир Путін не хоче, щоб вищі військові керівники здобули популярність через вторгнення в Україну.

Про це повідомляє “Медуза” з посиланням на джерела, близькі до адміністрації президента РФ.

За їхньою інформацією, Путін побоюється, що під час війни в Україні деякі російські генерали можуть здобути «зайву популярність». Через це підконтрольна влада ЗМІ майже не повідомляє про дії вищого військового керівництва на фронті. На тлі цього в випусках новин на федеральних каналах регулярно з’являються розповіді про «подвиги» рядового складу, нижчих і середніх офіцерів.

У свою чергу, генерали стають учасниками сюжетів про нагородження солдатів за «виконання завдань, поставлених верховним головнокомандувачем», або самі отримують нагороди від президента.

Так, звання Героя Росії отримали генерал-полковник Олександр Лапін та генерал-майор Еседулла Абачов. Як випливає з розмови Путіна з міністром оборони Сергієм Шойгу, нагородження генералів було пов’язане з тим, що Росія на початку липня взяла під контроль Луганську область.

Лапін є командувачем Центрального військового округу та угруповання військ «Центр», яке займалося захопленням Луганщини. Навесні він вручив своєму синові сину нагороду за мужність і відвагу — за «визволення» Чернігівської області, причому в день, коли РФ оголосила про звільнення звідти.

Еседулла Абачев у заяві Путіна названо заступником командувача 8-ї армії Південного військового округу, проте неофіційні джерела називають його керівником 2-го армійського корпусу «народної міліції» терористичної «ЛНР».

Один із джерел розповів виданню, що Путін добре пам’ятає 1990-і роки і не хоче, щоб у країні з’явився «другий генерал Лебідь». Генерал-лейтенант Олександр Лебідь за час своєї військової кар’єри, серед іншого, командував 106-ою повітряно-десантною дивізією, що брала участь у придушенні виступів у Тбілісі у квітні 1989 року та в Баку у січні 1990-го, а також обіймав посаду командувача 14 й гвардійською загальновійськовою армією, дислокованою у Придністров’ї.

У 1994 році генерал (на той час уже став популярним у Росії) назвав введення російських військ до Чечні «дурнем і дурістю» і вступив у конфлікт з міністром оборони РФ Павлом Грачовим. 1995-го Лебідь подав у відставку і зайнявся політичною кар’єрою.

1996-го Лебідь висунувся на президентських виборах і посів третє місце з 14,7% голосів. У другому турі він підтримав президента Бориса Єльцина, отримавши в обмін на посаду голови Ради безпеки РФ. 1998 року генерала Лебедя обрали губернатором Красноярського краю. 2002-го він загинув під час вертолітної аварії в цьому ж регіоні.

Крім Лебедя під час чеченських кампаній, популярність здобули генерали Геннадій Трошев, Володимир Шаманов, Віктор Казанцев і Костянтин Пуліковський. Це були публічні постаті, які часто з’являлися в новинах і досить самостійні у своїх діях.

Слід зазначити, що на війні з Україною таких медійних генералів немає. Більше того, пропагандистські ЗМІ навіть не повідомляють, хто саме керує російською армією.

«Достатня кількість росіян підтримує „операцію“. Якби якийсь генерал постійно був на слуху, часто з’являвся в новинах, він неминуче став би популярним. Став би автором перемог. Чи мало в що така популярність могла вилитися серед тих, хто підтримує війну», — зазначив один із співрозмовників видання.

Він також звернув увагу на те, що в 1990-ті роки генерали могли істотно впливати на політичну ситуацію, використовуючи свою популярність як ресурс.

«Зараз такий персонаж міг би, наприклад, заявити: а давайте всіма силами на Київ. Або навпаки — настав час подумати про світ. До бойового генерала багато хто б прислухався. Це в Кремлі нікому не потрібне. А офіцерів і солдатів багато — це не великі постаті, про них можна розповідати нескінченно», — наголошує співрозмовник.